Вивести на чисту воду: вся правда про тарифи

За що ми насправді сплачуємо: «мертві душі», мільйони на неіснуючі витрати, автомобілі еліт класу в гаражах збиткових підприємств і багато іншого для тих, хто хоче розібратись у «мокрій справі» про воду і тарифи.

Для того аби дізнатись більше про те звідки береться вартість питної води, яка потрапляє до наших квартир міськими мережами ми відправимось в маленьке містечко Ромни на Сумщині. Його населення складає всього 40 тисяч чоловік, але якщо ви думаєте, що мільйонні оборудки можливі тільки в мегаполісах – попереду вас чекає багато приголомшливого.

Водопостачання та водовідведення для роменців надають дочірні компанії «Аква-Сервіс» і «Сток-Сервіс» приватного підприємства «Еліпс» за ціною не багато, не мало 9,12 (водопостачання) та 9,27 (водовідведення) гривень за метр кубічний. Сумарна ціна 18 гривень 39 копійок.

Позиція приватної організації стосовно чесності тарифів на «прозору» вкрай упевнена. Офіційні представники в засобах масової інформації повідомляють: по-перше саме підприємство тариф не затверджує, це робить Національна комісія; по-друге тариф такий високий тому, що місто знаходиться на пагорбах, а очисні споруди на краю міста. От тому і дорого, бо воду треба підняти на гору, а стоки транспортувати на самий край населеного пункту. Всі звинувачення у можливих махінаціях підприємство називає некомпетентними.

На скільки чесні монополії у своїх твердженнях?

1. Національна комісія дійсно таки затверджує тариф але робить це, так сказати, зі слів надавача комунальних послуг. Підприємство подає звіти та економічні обґрунтування, на основі яких і встановлюються тарифи. Перевіряти підприємства організація НКРЕКП (повна абревіатура нац. комісії) має право тільки раз на 5 років, і то, якщо Кабмін не заборонить всі перевірки, як це було раніше. Тобто тезис: «Невинна я - він сам прийшов» зовсім з іншого кіно, а не зі стрічки про тарифи на комуналку. Законодавством чітко визначено – саме підприємство несе відповідальність за подані дані до НКРЕКП, а не навпаки.
2. Для того аби перевірити правдивість слів «Еліпсу» про витратність транспортування води ми подивимось на структуру витрат. І перше, що насторожує: трудові витрати (заробітна плата і ЄСВ) складають майже 70% суми тарифу, при тому, що в середньому  по Україні цей показник не перевищує 40%.

Витрати «Аква-Сервісу» і «Сток-Сервісу» (місто Ромни, Сумська область)

1 - трудові витрати (заробітна плата) - 67% (9,2 млн.грн.);

2 - електроенергія - 22% (3,1 млн. грн.);

3 - матеріали, запасні частини –1,1% (0,2 млн. грн.);

4 - інші витрати –9,9% (1,2 млн. грн.);

Всього – 13,9 мільйонів гривень на рік.

Тариф на водопостачання – 9,12 грн., водовідведення – 9,27 (з ПДВ).

Середня структура тарифу по Україні за даними НКРЕКП

1 - трудові витрати (заробітна плата) – 39%;

2 - електроенергія – 28,8;

3 - матеріали, запасні частини – 6,0%;

4 - інші витрати – 26,2%.

Ця ситуація йде в розріз із переконаннями водопостачальника, адже в такому випадку найбільший відсоток складали б витрати на електроенергію, необхідну для роботи насосного устаткування, а ні як не заробітну плату.

Під час перевірки «Сток-Сервісу» знаходимо перший скелет в шафі. За даними Держреєстру МВС бідне підприємство, яке «ледь зводить кінці з кінцями» (бо офіційний розмір прибутку в тарифі 0%) є власником новенького авто ТOYOTA VENZA 2013 року, об’ємом двигуна 2,7 літри. Коштує така автівка в б/в стані понад 800 тисяч гривень. Навіщо підприємству, яке займається транспортуванням та очисткою стічних вод автомобіль елітного класу? Певно для більшої оперативності.

Перевіривши відомості Держреєстрів з’ясовуємо, що власником і директором одночасно цілої групи компаній ПП «Еліпс» є одна людина, яка фактично має повну монополію у сфері водопостачання і водовідведення у згаданому населеному пункті. Працівники цих установ спілкуватись з журналістами не поспішають, злякано реагуючи на диктофон або фотокамеру. Лише один, на правах анонімності говорить нам про те, що майже всі робітники отримують мізерну зарплату, а є й так звані «мертві душі». За класикою Гоголя в штатних відомостях нібито наявні прізвища осіб, яких ніхто ніколи не бачив на підприємстві, або такі, що з’являються лише у виняткових ситуаціях. Називаються декілька прізвищ, наближених до власника фірми, які нібито є його «гаманцем».

На журналістські запити керівництво цих компаній, звичайно, не надають інформації, посилаючись на те, що є приватною організацією. Аби дізнатись таємниці заробітної плати у понад 9 мільйонів гривень на рік скеровуємо відповідне звернення до правоохоронців з питання можливих махінацій підприємства. Відповідь перевершила всі сподівання: за даними Песійного фонду заробітна плата, яка виплачувалась всім працівникам «Аква-Сервісу» і «Сток-Сервісу» на момент встановлення тарифу складала не 9, а всього 4,5 мільйона гривень! Тобто при подачі документів про обґрунтування тарифів до НКРЕКП приватне підприємство в 2 рази завищило фактичні витрати на заробітну плату аби отримати побільше.

З даними фактами ми поспішаємо до відділку поліції, але як говорить «неофіційно» один із слідчих: «Подібних справ було вже багато: відкривається провадження, справа лежить без руху пів року, а потім закривається за відсутністю доказової бази. Якщо слідчий починає вести надто активну роботу – його замінюють на іншого, це повноваження прокуратури, яка здійснює процесуальний нагляд.»

Зрештою в нашій справі так і відбувається. За чотири місяці проведення розслідування прокуратура бере на ознайомлення справу двічі. Кожного разу близько місяця ознайомлюючись із матеріалами. Змінюються двоє слідчих: слідчого з економічних питань замінюють на слідчого з дорожньо-транспортних подій, який на думку прокурорів повинен краще розібратись у ситуації. Справа остаточно «губиться» в коридорах правоохоронних установ, подорожуючи між сейфами кабінетів посадовців.

Згодом стає зрозуміло: нікому не потрібно знати за що насправді сплачують споживачі, і якщо в межах маленького містечка йдеться про суми в 4 мільйони на рік, про що ми можемо говорити коли йдеться про всю Україну?

Повертаючись з умовного поля бою, відчуваєш себе переможеним, хоч начебто маєш всі докази. Та як говориться: «Знайти злочин – не значить його довести». І навіть якщо слідчі зрештою доведуть справу до суду, чи можна сподіватись на неупереджене рішення «Іменем України»? Адже мова йде про мільйони, отримані незаконно людьми, які свідомо цей закон переступають щодня і поки що Держава виступає в ролі статиста.