Місто України, в якому немає місцевого самоврядування

Заявлена раніше Президентом Порошенком децентралізація впевнено оминає столицю. Децентралізація - це не просто гроші в місто, це повноваження розпоряджатися цими грошима, це контроль з боку громади за цими грошима і це можливість самостійно вирішувати, куди ці гроші мають піти. Але Київ не може все це робити. Бо Київ чи не єдине місто, в якому фактично відсутнє місцеве самоврядування.

Давайте розбиратися. Місцеве самоврядування - це право територіальної громади, у нашому випадку мешканців міста, самостійно вирішувати питання місцевого значення. Для цього в місті створюються органи місцевого самоврядування (ради) і посадова особа місцевого самоврядування – міський голова, які обираються громадою і тільки громадою, контролюються громадою і відкликаються громадою. Далі обрані ради і голова створюють виконавчі комітети, управління, відділи. Саме вони тягнуть всю щоденну, рутинну роботу. Це важливо! Київрада зустрічається з певною періодичністю і ухвалює політичні рішення (кому, яку ділянку відвести, квартиру подарувати, бюджет затвердити), а виконком – КМДА (Київська міська державна адміністрація) працює на постійній основі і відповідає за наш з вами спокій.

І тут з’являється проблема № 1 – наш з вами спокій напряму залежить від Президента України. Бо Голову КМДА у Києві затверджує Президент України! В жодному іншому місті країні такого немає. У всіх інших містах головою виконавчого органу є міський голова за посадою. І тільки у Києві міський голова повинен потурати Президенту. Далеко в історію йти не треба, Янукович звільняв Олександра Попова з Голови КМДА, Турчинов - Макеєнка. Президент легко перетворює мера Києва на англійську королеву, звільняючи його з посади голови КМДА.

Йдемо далі.

В містах, в яких є адміністративний поділ на райони, можуть утворюватися районні ради. Для чого вони потрібні? В тому совковому вигляді, як раніше, вони нам не потрібні точно. А от з повноваженнями розвивати райони, самостійно визначати статті витрат в межах району і вирішувати питання районного значення (як то передача майна на баланс районної поліклініки від міжнародного фонду) – районні ради перетворюють на реальний інструмент для змін. Що ще означають районні ради з такими повноваженнями, що контролювати їх буде громада, яка обиратиме, а не міський голова. І впливати на їхній порядок денний теж буде громада, а не міський голова. А що найцікавіше – районна рада буде впливати на порядок денний районного виконкому (в Києві це райдержадміністрації), які навіть за відсутності райрад сьогодні працюють.

З цього плавно випливає проблема №2 – в Києві Голову райдержадміністрації, вгадайте, хто призначає?:) Президент України. Уявляєте, яка децентралізація в дії! Президент України в проміжках між візитами і обідами з послами призначає Голову Дарницької райдержадміністрації. Кому ж як не йому?! У випадку створення райрад, головою райдержадміністрації буде голова райради. Теж з призначенням Президента. Але це призначення вже буде формальним.

Європейська практика говорить про кілька рівнів місцевого самоврядування. Тобто крім міської ради діють органи самоврядування районного/міжрайонного рівня і нижче. Філософія утворення таких органів дуже проста – кожний громадянин має мати доступ до свого депутата. Для прикладу у Варшаві 18 органів самоврядування так званого другого рівня, в Лондоні 32, в Парижі 20. В Києві жодного.

В літку 2015 року Київрада проголосувала за створення районних рад в місті Києві і призначила вибори на 27 березня 2016 року. Але не судилося. В останні дні січня 2016 року раніше невідома громадська організація «Наждак» подає позов до суду і зриває виборчий процес. Спроби оскаржити рішення, акції протесту в підтримку виборів, блокування трибуни Київради, коли Кличко ігнорив вимогу поставити питання про райради в порядок денний – не дали результату. Вибори до районних рад столиці були зірвані. І зірвані за політичним замовленням. На запитання преси, чому мер міста не відстоює вибори до райрад, Кличко відповідав метафорами і анекдотами про таксистів. А якщо коротко – він не бачить в них доцільності. Мер Києва вирішив вирішити питання як справжній політик – створити робочу групу на найближчі 2-3-5 років і заговорити тему.

Проблема №3 – централізація.

Дивлюся в паспорті на свою київську прописку і відчуваю себе обділеною. Жити в найбільшому місті країни і не мати змоги реально впливати на зміни в місті – от це самоврядування по-київськи.

Змінювати таку ганебну ситуацію треба з двох сторін – просувати в Київраду нових молодих політиків і самоорганізовуватися. З останнім нам вже допомагає 1 липня і Закон про ОСББ. Але ОСББ і війна за ОСББ з забудівниками - це вже інша історія.