Житомирська міська рада впродовж двох тижнів блокує доступ громадян до публічної інформації. Два з чотирьох передбачених законом способи подачі запиту на інформацію, в Житомирській міській раді,  не діють.

«Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача», - зазначено в частині 3 ст.19 Законі України  «Про доступ до публічної інформації».

В еру розвитку інформаційних технологій, всебічної завантаженості людей, безперечно, не кожен спроможний здійснювати візити до відділу по роботі зі зверненнями громадян, щоб зареєструвати свій запит на інформацію. Інша справа зателефонувати чи відправити запит електронною поштою зі свого робочого місця. Людство розвивається, і ці засоби зв’язку є не лише зручними, а й найбільш раціональними для всіх. Для всіх, окрім чиновників. Про те, що робота з такою страшною машиною, як телефон, є непосильним стрибком інновацій для працівника житомирського виконкому я вже писав. Та цього тижня в моїй практиці з’явився аргумент, що працівники «Біг-Бену» (так в Житомирі називають приміщення ради) бояться ще й комп’ютерів, а точніше, неспроможні прийняти листа електронною поштою.

Від своєї знайомої я дізнався, що в неї вже неодноразово виникають складності з надсиланням запиту на інформацію. Свій лист вона намагалась надіслати на електронну пошту, що розміщенана офіційному сайті Житомирської міської ради.

 Після отримання цієї інформації я вирішив перевірити її. Маючи кілька актуальних запитань, я оформив їх  та надіслав за адресою, вказаною у відповідному розділі сайту.

Надіслав і вже на другий день отримав відповідь. Шок від такої оперативної відповіді розвіявся, коли відкрив листа.

 Що означає це таємниче повідомлення, яке навряд було написане працівником відділу по роботі зі зверненнями громадян власноруч ? Нехай з певними погрішностями в перекладі та технічній мові, але цілком доступним для розуміння перекладом через стандартний перекладач.

Телефонний дзвінок прийняти нормально не можемо!

Электронна пошта не працює!

То чи можливий варіант нормальної цивілізованої взаємодії з людьми, які, будучи державними службовцями, не бажають дотримуватись законів Держави, що взяла їх на роботу?