Весна можливостей
Весна завжди примушує мене замислитись над плинністю життя. Коли розпускаються бруньки і з’являються перші квіточки, я усвідомлюю, що ще один рік закінчився і вже почався новий. У цей час треба приймати відповідальні рішенні і робити серйозні кроки до омріяного майбутнього.
Ця весна принесла мені дуже багато роздумів, вагань і вирішальних моментів. Можливо від правильності моїх рішень і дій сьогодні залежатиме все моє життя. І це не проста метафора.
Я пам’ятаю, у школі вчителька фізкультури Ніна Андріївна якось сказала: «Іро, я і всі вчителі підтримаємо тебе коли ти підеш в депутати!, – я засміялась, а вона дуже серйозно продовжила, – Я не жартую, я вірю, що ти маєш бути політиком». Тоді мені було може 15, може 16 років і її слова вразили мене. На той момент у мене і в думках не було, що за 10 років, коли мені буде 25, я прийму таке відповідальне рішення.
Про що це я? Про Демократичний Альянс. Про організацію, яка змінює життя своїх активістів і змінює обличчя країни. Це команда друзів, це сім’я однодумців, нещодавно ми стали політичною партією. Я ніколи не шукала легких шляхів, а подібне притягує подібне, тому я стала членом організації, яка обрала надзвичайно складний, але неймовірно відповідальний шлях. Ми прийняли рішення взяти участь у виборах до Верховної Ради. У цьому році. Смішно? Страшно? Дивно? Так, все це одразу. Але не тільки – ще – відповідально, сміливо і по-справжньому.
Ми не йдемо шляхом, яким пройшли всі українські партії, тобто ми йдемо не від олігархів до влади, ми почали свій шлях з народу, від народу і для народу. Мабуть, правильніше скакати, ми вирішили взяти цей виклик часу, бо просто не можемо жити у країні, де 40% бюджетів розкрадають, де свобода і гідність – порожні слова, де пенсіонери, що поклали життя заради нас з вами, жебрають і не можуть навіть гідно померти, де щодня стає страшніше жити, бо влада, відчуваючи безкарність, нищить все навколо і влаштовує банкети серед чуми.
Я могла залишитись в Польщі в аспірантурі, я можу і зараз поїхати туди, бо як здобувач пишу дисертацію про права людини. Але я не бачу сенсу у своїй роботі допоки у моїй державі права людини – пустий звук. Мені є чим зайнятися і є куди податися, але я відповідально вирішила допомогти нашій команді зробити неймовірний крок – вступити на політичну арену України.
Люди в Демократичному Альянсі – це мої друзі. Я вірю їм, бо вони неодноразово доводили свою чесність і порядність справами. Я знаю, що для нас немає нічого неможливого і ми зробили багато своїми силами. Але зараз нам потрібно, щоб у нас повірили й інші. Закон України «Про вибори народних депутатів» було змінено і встановлено «майновий ценз» - 2 мільйони 204 тисячі гривень. як обов’язкова передвиборча застава. У нас немає таких грошей, але у нас є віра в людей, в український народ, який має врешті отримати якісно нових політиків. Так, ми молоді, так, нас небагато, і так, у нас немає цих грошей. Ми вже засіяли зерно, допоможіть нам, і скоро нива заколоситься. Приєднуйтесь до створення нового майбутнього для всіх нас і наших дітей.
Я ніколи нічого не просила, я живу за принципом М. А. Булгакова: «Никогда и ничего не просите!». Зараз я не зраджую своїм принципам, я звертаюсь з закликом допомогти до людей, які знають мене. Закликаю Вас не залишитись осторонь і, у світі суцільної брехні, повірити в існування правди, повірити в людей, які готові боротися з системою і готові на все, щоб її змінити. Цінною є кожна копійка, яку громадянин України готовий пожертвувати для внесення застави. Цінною є кожна людина, яка прочитавши це замислиться над майбутнім і приєднається до Демократичного Альянсу. Я буду щаслива розповісти про нашу команду, ми всі будемо вдячні за будь-який Ваш внесок у здійснення мрії про щасливу країну.
Весна приносить тепло, сонце розтоплює сніг і дає нове життя всьому. Давайте разом дамо життя новій Україні, тій Україні, яка існує у наших мріях. Демократичний Альянс готовий діяти. Хтось повинен врешті взяти відповідальність за країну на себе.
Я пишу лише про те, у що дійсно вірю. Країні потрібна весна можливостей!
