В очікуванні «пАкращення» транспорту Чернігова і знову за рахунок чернігівців

Міськвиконком знову заговорив про необхідність реформування транспортної системи Чернігова з натяком на підвищення вартості проїзду. «Пристосуванням до ситуації» можна назвати діяльність управління транспорту і зв’язку міськради і це замість того, щоб стати реальним рушієм кардинальних змін в організації транспорту міста з інтересами пасажирів в найвищому приорітеті.

Захист  перевізників, спокій місцевої влади, а вже в третю чергу доля пасажира проглядається «червоною» ниткою у риториці службовців причетних до організації роботи транспорту Чернігова. Такий висновок можна було зробити відвідавши круглий стіл  «Організація пасажирських перевезень у Чернігові» ініційований міськвиконкомом 18 квітня 2013 року. Знову начальник Управління транспорту і зв’язку  Володимир Воронін озвучив  благі наміри і серйозні обіцянки переглянути, реформувати транспорт і повернути його обличчям до пересічного пасажира. Звучало це як і завжди перед запланованим підвищенням вартості проїзду в міському транспорті.

Ймовірна загибель тролейбусного управління

Зараз вже можна сказати, що в разі продовження подібного нинішньому підходу до управління і виживання ЧТУ з ринку перевезень, то його кращі часи  вже минули. Згадаймо, що в 2000-х тролейбуси були основним видом транспорту Чернігова. Але з початку 2000-х з’явились «маршрутні таксі» як додатковий і допоміжний вид транспорту там де не встигали тролейбуси. Проте з часом неосновний вид транспорту став основним в місті. І вже 350-400 автобусів і мікроавтобусів щоденно розбивають чернігівські дороги, не даючи ЧТУ шансу вилізти з глибокої кризи.  Наразі чиновники говорять про перегляд маршрутної мережі Чернігова як застарілої. Проте можна не сумніватись, що переглянуть її точно не в інтересах тролейбусного управління, а інтересах транспортного монополіста ПАТ «Чернігівавтосервіс», що міцно тримає ситуацію в місті під контролем.

Натомість, що заважає віддати ЧТУ більш прибуткові маршрути і обмежити рух «маршруток», там де їздять тролейбуси? Досі нема тролейбуса, який би їздив по маршруту «12-го», впевнений, він би користувався популярністю. Якби суб’єктивно не підходити до менеджменту ЧТУ і політики міськвиконкому до підприємства, але об’єктивні факти говорять проте, що вже близько 10 років тролейбусний парк в місті зникає, а «маршрутки» розквітають і причиною цьому є конкретні рішення конкретних посадовців. 

Пасажиропотік – як контроль за реальними доходами від перевезень

В 2011 році, під час останнього підвищення вартості проїзду Демократичний Альянс неодноразово заявляв, що міська влада необґрунтовано підвищує проїзд, оскільки навіть приблизно не уявляє яка кількість пасажирів пересувається містом.  І ось через два роки, міськвиконком почув нас і начальник управління транспорту повідомив, що в Чернігові буде підрахований пасажиропотік.  Зроблять це за допомогою студентів чернігівських ВУЗів. Ініціатива на перший погляд правильна, але є великі сумніви, що громадськість дізнається реальні цифри пасажиропотоку із яких можна буде просто підрахувати справжні прибутки і «націнку» на квитку перевізників, які ініціювали підвищення вартості проїзду в 2011 році і планують це зробити зараз.

Проте гарним інструментом контролю міста за пасажиропотоком могло б стати зобов’язання владою перевізників видавати спеціальні квитки пропечатані і пронумеровані міською радою. Система може бути наступною, перевізник отримує квитки в міськвиконкомі, видає їх пасажирам, і по закінченню знову звертається в міськвиконком. Квитки видаються всім без виключення пасажирам і мають єдиний вигляд для всіх без винятку видів транспорту.  

А ідеальним варіантом контролю за роботою транспорту може бути приклад Брюселя. Так в столиці Бельгії перевізники практично не мають стосунку до коштів пасажирів. Всі кошти за попередньо куплені пасажирами квитки отримує міська влада, а потім розраховується з перевізником по факту перевезених пасажирів. Термінали з продажу квитків стоять майже на кожній зупинці, 

а автобуси обладнані спеціальними терміналами зчитування квитків.  Таким чином все стає на свої місця – замовник послуг, міськвиконком повністю контролює грошові потоки в транспорті міста. А той хто контролює гроші – той контролює ситуацію.   

Якість і зручність обслуговування

Поняття «комфорт» ніяк не сумісне з чернігівським транспортом, навіть в транспортних засобах з голосною назвою «маршрутне таксі». Перевізники поставили водіїв і кондукторів в становище, що не важливо ЯК вони перевозять пасажирів, а СКІЛЬКИ вони їх перевозять. Дана ситуація призвела до того, що чернігівців в транспорті перевозять як худобу. Душно, тісно, неохайно – це той набір неприємностей, який зустрічається на вході в майже кожний автобус.

Складно сказати, що саме заважає міськвиконкому в обличчі управління транспорту змусити перевізника думати не лише над прибутками, а і над якістю послуги які він надає. Серед причин називається «розуміння міською владою проблем перевізника» і економічні причини, що не дозволяють перевізникам нормально обслуговувати людей. Але є речі які можна легко усунути навіть без великих фінансових вкладень. Зокрема ніщо не заважає періодично мити салон автобуса, протирати сидіння і вікна. Можна легко ввести форму одягу для водіїв, по типу «білий верх, чорний низ», заборонити слухати дуже голосно радіо, особливо якщо врахувати, що прихильників «Шансону» може бути небагато.

Елементарна річ – сповісти всіх пасажирів про дійсний графік руху того чи іншого автобусу. Оскільки далеко не зажди він дотримується і нема розуміння в певний час доби - виїдеш ти з однієї частини міста в іншу чи ні. В тому ж Брюсселі цю проблему вирішили достатньо простим і недорогим способом – розмістивши на зупинках невеличкі пластикові інформаційні стенди.  Проте тимчасовим вирішенням питання може бути розміщення цих же розкладів в автобусах. Тобто в кожному автобусі свій розклад руху. Прикладом може слугувати автобус №1, в салонах якого розміщені прості зрозумілі таблиці з графіком руху на день.  

Описані вище проблеми і пропозиції до них мають єдину мету – звернути увагу як чиновників так і звичайних пасажирів, що ми можемо і маємо право користуватись гідними послугами. Якщо ми їздили і жили як прийдеться останні 20 років – це не означає, що так має бути і надалі. Потрібно шукати рішення проблем і реалізовувати їх, кожного разу пам’ятаючи, що в центрі вирішення будь-якої проблеми мають стояти інтереси звичайного українця.