День тиші. Робіть засічки, панове!
Побутує такий собі анекдот «Для виходу з кризи у нас є два шляхи: реальний і фантастичний. Реальний – це якщо нам допоможуть інопланетяни, а фантастичний – якщо ми виберемось самі». На щастя маю своє трактування цього анекдоту.
Сьогодні (23 квітня) більшість прихильників британського фантастичного науково-популярного серіалу “Doctor Who” відзначають День тиші. Тиша – специфічний біологічний вид (на фото), який вперше з’явився в епізоді “Impossible Astronaut”. Окрім страхітливого вигляду, представники цього виду володіють ще однією особливістю – вони можуть маніпулювати думками, навіювати їх. Але найчастіше використовують цю здатність щоб лишатись непоміченими – людина пам’ятає про них лише поки бачить, але як тільки відвернеться – одразу забуває.
Нічого не нагадує? Подивились новини про «пакращувачів уже сьогодні», відвернулись від телевізора і забули. Поговорили на кухні, що ЧиновникХ краде, МерY зловживає тендерами, повернулись до своїх справ – і знову забули. Оця «стабільність досягнуто» та рутина діють на нас так само як і тиша.
Ба більше, багато чого в нашій державі працює за принципом «показати проблему, висловити її і забути». На превеликий жаль навіть в громадському секторі. Якщо ми не забуваємо – нам підкидають інформаційний привід забути. Далеко йти не треба, маємо приклад Івана Урганта.
Тим не менше у людей, які думають (вибачайте, але таких у нашій державі мало) є системне бачення проблеми, вони не забувають.
Тим хто забуває – маю рецепт з того ж серіалу – малюйте рисочки: на долонях, на руках, на лобі… Малюйте щоб не забувати, що щось негаразд, що після перегляду новин, розмов на кухні треба щось зробити: послати запит, вийти на акцію і т.п.
І не забудьте довести почате до кінця: добитись відповіді на запит, переконатись в досягненні мети акції.
Ставте рисочки, малюйте засічки – не дайте тиші перемогти.
P.S. є інший рецепт перемоги над тишею, описаний в епізоді “Day of the Moon”, але я його не підтримую.
