Точка незворотності

Якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї
Вільям Блейк

Кажуть, що світом рухає любов і з цим важко не погодитись. Я зрозумів, що любов «заводить» мене більше ніж будь-що інше. Мова не лише про любов до коханих, а до батьків, родичів, друзів, власної справи, країни. Любов породжує бажання. Бажання до змін, вдосконалень, розвитку. І в один день ти стаєш заручником цих бажань.

Ми завжди хочемо більше ніж маємо – чесних політиків, вихованих людей, справедливого ставлення до себе, більше уваги друзів та відданості коханих. Ми часто вимагаємо від людей більше, ніж вони можуть чи хочуть нам дати. І коли не отримуємо цього виникає відчуття пригніченості, злості, страху. Перед нами постає вибір – лишити все як є, змінити оточення або своє сприйняття.

В якийсь момент приходить усвідомлення того, що ти втомився засмучуватись, розчаровуватись, хвилюватись. Ти починаєш простіше ставитись до багатьох речей. Саме простіше, а не байдужіше. Бажання, мрії та вимоги лишаються тими ж, але сприйняття невдачі не таким гострим. Саме це дозволяє думати тверезіше, надає легкість та відчуття свободи.

Природньо бажати більше впливу, більше визнання, більше любові, поваги, справедливості. Але реальність така, що не можна штучно забезпечити те, що суперечить сутності людей навколо.

Сутність людини змінити не можна, але можна визначити та впровадити правила гри, які забезпечать природні позитивні зміни. Саме такий підхід, на мою думку, створює передумови коли вас починають оточувати люди, які створюють відчуття гармонії, комфорту та затишку.

Зробити це не так просто, але до цього варто рухатись. Саме така філософія дозволяє перейти ту певну точку незворотності, яка забезпечує постійний рух до вашої мрії та забезпечує реалізацію бажань.

Натомість для багатьох з нас значно комфортніше шукати виправдання у зовнішніх факторах, постійно повертатися думками та жити у минулому або мріяти про яскраве майбутнє, не докладаючи зусиль для забезпечення змін.