Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв: місія повернути Крим
Одне з ключових питань по Україні, яке зараз обговорюється в стінах Європарламенту, є анексія Криму. Попри це, план дій України з його повернення залишається вкрай розмитим. Офіційний Київ не зміг презентувати навіть натяку на стратегію повернення півострову. Натомість Рефат Чубаров та Мустафа Джемілєв, які активно займаються цим питанням, залишаються поза процесом.
За три тижні в Європарламенті відбулося відразу декілька заходів присвячених Україні, але на жодному з них я не почув нічого крім аналізу ситуації та констатації факту поглиблення терору проти антиросійських проявів на території анексованого Криму. Це стосується і виступу міністра закордонних справ України Павла Клімкіна на засіданні комітету із закордонних справ ЄС 17 листопада, і представника Порошенко Ірини Геращенко на заході Європейського парламенту "Україна - тест для європейської солідарності?", який відбувся 9 грудня.
При цьому складається враження, що пропозиції Рефата Чубарова, які мали би бути частиною офіційної позиції Києва, на всіх міжнародних заходах в більшості озвучуються лише ним:
- забезпечення роботи постійної міжнародної місії на території Криму;
- посилення санкцій проти Росії;
- залучення кримських татар до всіх переговорів, які стосуються долі Криму.
Якщо раніше сприйняття бездіяльності української влади в питанні Криму особисто у мене в певній мірі перекривалась надією на повернення української території після зміни путінського режиму, то виступ Михайла Ходорковського, який відбувся 2 грудня в Європарламенті, спростував і цю ілюзію. Зокрема, Ходорковський на питання, чи готовий він повернути Крим у разі обрання його президентом Росії, заявив: «аннексия Крыма незаконна, несмотря на все имеющиеся для этого основания. Но при этом мы понимаем – большинство россиян поддерживает присоединение Крыма к России. Мне говорят: как взяли, так и отдайте. Но «взял» диктаторский режим, демократический не может таким же образом его вернуть… Для начала может быть разговор о создании свободной экономической зоны... Это процесс на десятилетия».
При цьому не втрачають час проросійські сили, які намагаються проводити активну пропаганду по дискредитації України, організовуючи різного роду презентації та форуми. Хоча варто відмітити, що більшість цих заходів схожі на «клуб за інтересами», де відсутня будь-яка альтернативна точка зору і які, в більшій мірі, ігноруються адекватними євродепутатами.
В той же час, рівень підтримки України справді високий. Це засвідчили персональні зустрічі з керівником делегації Україна-ЄС Андреєм ПЛЕНКОВІЧЕМ, євродепутатами паном САРІУШ-ВОЛЬСЬКИМ, Марком ДЕМЕСМАКЕРОМ та пані Агнєшкою КОЗЛОВСЬКОЮ-РАЄВІЧ. Великий кредит довіри і до українського уряду, що постійно лунає зі слів багатьох Європарламентарів під час офіційних засідань та зустрічей. Інколи складається враження, що вони більше вболівають за Україну ніж окремі представники української влади.
При цьому у нас не має бути ілюзій, що Європа і надалі буде посилювати санкції та тиснути на Росію у разі стабілізації ситуації на Сході та відведенням проросійських бойовиків Путіним. Гарантією повернення Криму може бути виключно вкрай проактивна позиція України на всіх рівнях. Ми маємо домагатись однозначної умови зняття санкцій та поновлення співпраці з будь-яким урядом Росії – повернення анексованого Криму Україні.
І перше, з чого має розпочати новобрана влада, – розробка дуже чіткої стратегії та негайний перехід до її реалізації. Поряд з цим важливо створити змістовний реєстр всіх порушень прав людини для їх подальшої передачі в міжнародний суд, про що, зокрема, наголошувалось на засіданні Європарламенту 4 грудня Петросом АСТРЕВІЧУСОМ (AUŠTREVIČIUS).
Втрата часу однозначно гратиме на руку Росії, буде понижувати увагу до анексії півострова та наші шанси довести кримським татарам, які по суті зараз наодинці відстоюють Крим, що вони є невід’ємною частиною української держави і ми не допустимо повторного геноциду народу, який майже півстоліття боровся за повернення на свою історичну Батьківщину.
Сидоренко Андрій
