Про молодь, майбутнє, вибори та ДемАльянс

              «Але студентська молодь була така красива, енергетика гніву така чиста, що ніхто нас не міг зламати»
                        Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»

Я почала придивлятись до людей. Часом ідеш весняною, залитою сонцем вулицею і бачиш їх – молодих, енергійних, сповнених сил й думок. А іноді їдеш у потязі метро й заглядаєш в очі, у яких чітко вимальовується страх, зневіра й примиренність.
За все життя я зустрічала різних людей. Хтось з них іде поруч і зараз, а хтось залишився десь у минулому десятиріччі. Хтось - лиш перехожий, а з кимось дружба продовжується на довгі роки…

Я дуже часто дивлюся саме на студентів – заспаних, із купою книжок за спиною й безліччю нещодавно вивчених параграфів у голові.
І виникає бажання поринути глибше: у їх думки, і дізнатись, що керує окремим індивідом? Чому одні беруть активну участь в самоврядуванні, танцюють у гуртках й встигають добре вчитися? А чому інші кожен день проживають в дорозі – з дому до інститутського корпусу і назад? Що робить щасливими перших і других? Що в них спільного? А що змушує їх жити саме так?
Що в їхніх головах?!

Поставивши собі ці питання, я зрозуміла, що відповісти на них самотужки не в силах. І тому спитала в них – людей, яких я колись знала, з якими колись мала справу, і в тих, з ким спілкуюся кожного дня.
Вирішила здійснити невеличке дослідження: але на яку тему? Перше, що прийшло в голову – майбутні вибори як спосіб змінити щось у країні зсередини, привести до влади порядних, ціннісних й адекватних людей.
Як вони ставляться до головного способу волевиявлення? Чи підуть на вибори? Чи мають чітко визначену позицію щодо політичною сили, за яку віддадуть свій голос?

Чесно кажучи, результат шокував.
З 35 опитаних,

• 23 на вибори не підуть, бо «мій голос нічого не вирішить»
• 6 підуть й мають чітку позицію щодо партії
• 3 підуть, але тільки для того, щоб бюлетень не став знаряддям фальсифікаторів
• 2 підуть й голосуватимуть «за кого-небудь»
• 1 інше

Опитування проводилося серед молоді віком від 18 до 26 років. Серед них навмисно не було демальянсівців. Вони вчаться у різних ВИШах, живуть в різних містах, і навіть спілкуються різними мовами.
Вони – молоді українці, майбутні професіонали своєї справи, вони знають декілька мов, кожного дня прокидаються й п’ють каву або чай, вони мають близьких та люблять відпочивати із друзями. Вони – частинка держави. Це – те, що їх поєднує. Це – те, що в них є й те, чого ніхто не відніме.

Проте вони не мають одного – віри.
Віри в майбутнє, віри в ідеї та віри в людей.
Віри в зміни, і, найголовніше, віри в себе.

Думаю, висновки з цього кожен здатен зробити сам. Я не збираюся нав’язувати нікому свою точку зору.

Хочу сказати лиш одне – а, точніше, укотре подякувати за Команду, яка дає можливість повірити, знайти це в собі й показати іншим. Команду, яка вірить в людей. Команду «Демократичного Альянсу».