Практичний погляд на освіту
Молодим спеціалістам дедалі важче відповісти на запитання, яку користь вони отримали від свого диплому. За дипломом я менеджер міжнародних економічних відносин, перекладач і одна з небагатьох, кому на потоці пощастило працювати за спеціальністю, а що робити всім іншим міжнародникам, яких було близько 50-60 на курсі, а навчання здійснювалось за неймовірно колосальні кошти?
Ще з дитинства нам в голівки вкладали, що спочатку потрібно закінчити школу, а потім “must have” вища освіта. Одним словом , вступив ти до ВУЗу і 5-6 років твоя голова не болить. А що далі? А далі непомірно високий відсоток безробіття серед молоді. Це реалії українців і це не варіант. Головне запитання, яка мета такого навчання? А метою наших сучасних студентів мають стати необхідні знання та навички , а також достойне робоче місце.
Цими вихідними хмельницький демАльянс спробував поглянути на дану проблему очима нашого гостя Норберта Нойхауза, який не лише є автором книги "Християнсько-демократичні цінності", експертом з питань економіки та благоустрою міста, а й людиною, яка пропагує професійну освіту. І ось він варіант вирішення проблеми безробіття та низької якості праці випускників – дуальна система освіти.
Після школи німецькі учні мають безліч варіантів реалізації самих себе в тій чи іншій професії. Найпоширенішим є саме професійне навчання. Згідно даної системи учень обирає собі професію із 500 можливих, яку хотів би отримати. Далі він заключає договір із компанією, яка бажає взяти до себе студента на 3,5 роки. Студент повинен один раз на тиждень відвідувати лекції та вчити теорію, а решту часу він працює в компанії, де і отримує зарплату від 300 до 700 євро в залежності від свого року навчання. Такий учень має можливість опанувати на практиці свою майбутню професію в повному обсязі за найновішими технологіями і врешті-решт отримати сертифікат, який підтверджує його спеціалізацію. Зазвичай, компанії продовжують контракт із людиною, яка в них навчалась, оскільки за 3,5 роки вони не лише навчали студента, а й отримали професіонала, який чудово розуміється у своїй роботі, має вже усталені зв’язки із колегами і добре розуміється у внутрішній політиці фірми.
У такій системі зацікавлені як і учні так і компанії, які планують мати висококваліфікованих підлеглих. Хтось може припустити, що така система навчання щось на зразок наших професійно-технічних навчальних закладів, але давайте будемо чесними! По-перше, навчання в наших ПТНЗ здійснюється ще на тому обладнанні, яке перейшло нам у спадок від радянської влади, а по-друге, місце практики студенти шукають собі самі і термін перебування на такому підприємстві зазвичай від двох тижнів до місяця, а далі? Звісно ніхто не говорить, що спеціалізована та вища освіта непотрібна, але чи виконує вона свою функцію…?
Тепер постає питання чи можна використовувати таку практику в Україні? Чи буде інтерес в нашого бізнесу навчати таких студентів, витрачаючи на них додаткові зусилля? Чи захочуть майстри навчати студентів якісно , не боячись при цьому, що учень виявиться кращим і займе його місце? Ці всі запитання та припущення для скептиків. Ще до зустрічі нашого активу із Норбертом Нойхаузом я була свідком того, що попит на таку систему є і не лише з боку студентів, а саме компаній, нехай не численних. Мій гарний знайомий взяв до себе студента, який після пар має можливість декілька годин роботи в офісі, поруч із спеціалістами. Хлопець має окреме завдання, яке виконує під наглядом, але це не тестова робота, а поточна. Думаю, ви здогадуєтесь, якою мотивацію для нього є така робота! А мій знайомий з часом матиме кваліфікованого працівника, який на рівні з іншими робитиме свій внесок в розвиток фірми.
Наш гість з Німеччини не просто дав нам їжу для роздумів, а вказав на можливе вирішення таких важливих проблем української молоді як відсутність необхідних знань та навичок, щоб забезпечити себе достойним місцем роботи. Ну що ж будемо створювати гарну пропозицію, а зацікавлені студенти не змусять на себе чекати. Головне, як каже Норберт, - це Ваша ініціатива та внутрішнє бажання її реалізувати. Дякуємо Норберту за власний досвід та успіхів нам!
