Pereat mundus, fiat justitia або Приклад позитивного впливу непотизму на українське правосуддя

9 січня 2013 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення по справі «Олександр Волков проти України», яким визнав чотири порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції) (право на справедливе правосуддя) та порушення ст. 8 Європейської конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Коротка передісторія

Олександр Волков був суддею Верховного суду України з червня 2003 року, а з березня 2007 року очолював Військову палату Верховного суду.

У грудні 2007 року він був обраний членом Вищої ради юстиції, однак так і не почав працювати на цій посаді через відмову голови парламентського комітету з питань судочинства надати йому можливість прийняти присягу.

У грудні 2008 та березні 2009 року двоє членів Вищої ради юстиції дійшли висновку, що пан Волков у 2003 та 2006 роках переглядав рішення судді, який був братом його дружини, із значними процедурними порушеннями.

17 червня 2010 року Верховна Рада України на підставі подання Вищої ради юстиції та рекомендацій Комітету з питань судочинства схвалила рішення про звільнення Олександра Волкова з посади судді Верховного суду України за порушення присяги.

Рішення Європейського суду

У обґрунтуванні свого рішення ЄСПЛ стверджує, що пан Волков не мав доступу до незалежного і безстороннього суду.

Суд ствердив чотири порушення ст. 6 Європейської конвенції  (Європейської конвенції) (право на справедливе правосуддя), а саме:

-          порушення принципу незалежного і безстороннього суду;

-          порушення принципу правової визначеності: законодавством не визначений строк давності щодо правопорушень, за які можна притягнути до відповідальності за «порушення присяги судді»;

-          незаконна процедура: звільнення з посади судді Верховного суду України відбувалося шляхом голосування у Верховній Раді України, а як Європейський суд встановив – голосування відбулося з порушенням процедури, а саме: депутати незаконно голосували картками для голосування інших депутатів;

-          порушення принципу здійснення правосуддя судом, який встановлений у законному порядку: рішення у Вищому адміністративному суді України, до якого пан Волков оскаржив рішення Вищої ради юстиції, було прийняте суддею, який був призначений на п’ятирічний строк. Цей строк уже сплив, а суддя продовжував займати посаду.

Як справедливо зазначено у рішенні Європейського суду: структурні дефекти правосуддя тільки посилилися у парламенті. Причинами цього Суд називає, зокрема, те, що Вища Рада Юстиції (ВРЮ), яка є органом, уповноваженим розглядати призначення суддів, їх дисциплінарну відповідальність та зняття суддів з посади, складається з несудових працівників. Так, з 16 членів ВРЮ лише троє є суддями. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на висновок Венеціанської комісії про те, що присутність у складі ВРЮ Генерального прокурора України суттєво зменшує довіру до цього органу, який покликаний слідкувати за чистотою суддівських рядів. Кілька членів ВРЮ були також членами парламентського комітету, який розглядав підстави звільнення пана Волкова з посади судді. Такий стан речей суттєво підриває принцип розподілу влад і принцип незалежності судової гілки влади, що закріплено у багатьох міжнародних договорах України й у ст. 6 Конституції України.

Варто також згадати про те, що Суд ствердив порушення ст. 8 Європейської конвенції – право на повагу до приватного та сімейного життя. Суд вважає, що звільнення пана Волкова через «порушення присяги судді» стало втручанням у його приватне і сімейне життя. Звільнення було незаконним, поняття «порушення присяги судді» не визначено у законодавстві України, було порушено основні принципи правосуддя – принцип юридичної визначеності і принцип пропорційності.

Судова практика

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є частиною українського законодавства і можуть застосовуватися як джерело права в суді, навіть, якщо це рішення не має офіційного перекладу на українську мову. Що це значить на практиці? Посилаючись на рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (№21722/11) можна обґрунтовувати неконституційність рішень Верховної ради, у разі якщо голосування за їх прийняття здійснювалося з порушенням процедури (голосування чужими картками), і якщо це було зафіксовано відео- та/чи фотозйомкою. А тепер згадаймо, як приймався, наприклад, Кримінальний процесуальний кодекс. При всьому моєму позитивному ставленні до більшості його положень, є також норми, що можуть становити загрозу для приватного життя громадян, що є передбачено ст. 8 Європейської конвенції. Рішення по справі, про яку йдеться є «leading decision», тобто таким, що вказує на структурні недоліки та дефекти правової системи держави. При надходженні скарг, у яких вказуються подібні порушення, Європейський суд буде майже автоматично приймати рішення про їх задоволення і стягнення з держави на користь заявника справедливої сатисфакції.

Практика Європейського суду вказує на досить широке тлумачення норма Європейської конвенції і досить розширювальне тлумачення попередніх рішень, застосування їх як прецедентів для обґрунтування інших рішень. Дозволю собі тому зробити досить зухвале припущення: будь-яка дія держави, якою порушуються права людини, зазначені у Європейській конвенції, навіть якщо така дія є законною, може бути визнана судом неправомірною, якщо цей закон був прийнятий з порушенням процедури голосування.

Згадуваний вище принцип  пропорційності або співмірності є, як на мене, одним з основоположних принципів права. На жаль, наш законодавець напевно не чув про нього, тому приймаючи закони керується іншими не правовими принципами. Законодавство є кров’ю держави. У нашої держави рак крові. Скільки не робити переливання «європейського досвіду», а хворобу цим не вилікувати.