Мобілізація - законна чи ні?

Блог

 

Варто на початку розібратися з поняттям мобілізації та для чого вона необхідна.  Мобілізація – це перший крок до введення військового стану  (надзвичайного стану), тобто підготовка держави та громадян до війни. Відповідно до ч.8 ст 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту мобілізації, тобто з березня місяця (з моменту першої хвилі мобілізації) у державі не мирний час, а особливий період, який стосується військовозобов`язаних (тобто це часткова мобілізація). Також цікавою є ст. 4 ЗУ «Про оборону України» де у ч.3 вказано, з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Мобілізація – це перехідний період від мирного часу до військового стану у державі в цей проміжок у державі необхідно підготувати сили та засоби. Якщо Президент оголошує 4 хвилю мобілізації виконуючи вимоги ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то можна зробити висновок, що ні держава, ні громадяни, на сьогоднішній день, неготові до війни.

Інтернетом «гуляють» заяви про відмову від мобілізації, на мою думку – це утопія, подавати таку заяву. Виходить замкнуте коло, яке не вирішує ситуацію, а  навпаки загострює її. Багато в соцмережах говорять про  армію та її керівництво, критикують, але не пропонують вихід із ситуації, що не конструктивно. Виникає наступне питання: хто має захищати державу у разі, коли військовозобов`язаним задовольнять такі заяви?  Виходить готуватися до «мобілізації» та війни потрібно жінкам та пенсіонерам? Вважаю, що такі заяви необґрунтовані ,  фрази у заяві «незаконна мобілізація» недостатньо для відмови від мобілізації, така заява є визнанням вини та може стати підставою для відкриття кримінального провадження за статтею 336 Кримінального кодексу України «Ухилення від призову за мобілізацією» та тягне відповідальність – позбавлення волі від двох до п`яти років.

У ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації:

·        заброньовані на період  мобілізації  та  на  воєнний  час  за органами державної  влади,  іншими державними органами,  органами місцевого самоврядування,  а також за підприємствами, установами і організаціями   в   порядку,   встановленому  Кабінетом  Міністрів України;

·        визнані відповідно до висновку  військово-лікарської  комісії тимчасово  непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін   до    шести    місяців    (з    наступним    проходженням військово-лікарської комісії);

·        чоловіки,  на  утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу  у  разі  їх  згоди  тільки  за місцем проживання);

·        жінки  та  чоловіки,  які самостійно виховують дитину (дітей) віком  до  18  років (такі особи можуть бути призвані на військову службу  у  разі  їх  згоди і тільки за місцем проживання);    

·        жінки  та  чоловіки,  на  утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;

·        усиновителі,   опікуни,   піклувальники,   прийомні   батьки, батьки-вихователі,  на  утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такіособи  можуть  бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки  за місцем проживання);

·        зайняті постійним  доглядом  за особами,  що його потребують,
відповідно до законодавства  України,  в  разі  відсутності  інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

·        народні депутати України,  депутати Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;

·         студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

Хочу зауважити, що захист держави – не право, а обов`язок! Тому військовозобов`язані мають захищати Україну, а ми маємо «допомагати» державі правильно діяти стосовно мобілізованих.