Мобілізація - законна чи ні?
Варто на початку розібратися з поняттям мобілізації та для чого вона необхідна. Мобілізація – це перший крок до введення військового стану (надзвичайного стану), тобто підготовка держави та громадян до війни. Відповідно до ч.8 ст 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період настає з моменту мобілізації, тобто з березня місяця (з моменту першої хвилі мобілізації) у державі не мирний час, а особливий період, який стосується військовозобов`язаних (тобто це часткова мобілізація). Також цікавою є ст. 4 ЗУ «Про оборону України» де у ч.3 вказано, з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Мобілізація – це перехідний період від мирного часу до військового стану у державі в цей проміжок у державі необхідно підготувати сили та засоби. Якщо Президент оголошує 4 хвилю мобілізації виконуючи вимоги ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то можна зробити висновок, що ні держава, ні громадяни, на сьогоднішній день, неготові до війни.
Інтернетом «гуляють» заяви про відмову від мобілізації, на мою думку – це утопія, подавати таку заяву. Виходить замкнуте коло, яке не вирішує ситуацію, а навпаки загострює її. Багато в соцмережах говорять про армію та її керівництво, критикують, але не пропонують вихід із ситуації, що не конструктивно. Виникає наступне питання: хто має захищати державу у разі, коли військовозобов`язаним задовольнять такі заяви? Виходить готуватися до «мобілізації» та війни потрібно жінкам та пенсіонерам? Вважаю, що такі заяви необґрунтовані , фрази у заяві «незаконна мобілізація» недостатньо для відмови від мобілізації, така заява є визнанням вини та може стати підставою для відкриття кримінального провадження за статтею 336 Кримінального кодексу України «Ухилення від призову за мобілізацією» та тягне відповідальність – позбавлення волі від двох до п`яти років.
У ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації:
· заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
· визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
· чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
· жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
· жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
· усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такіособи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
· зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують,
відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
· народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
· студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.
Хочу зауважити, що захист держави – не право, а обов`язок! Тому військовозобов`язані мають захищати Україну, а ми маємо «допомагати» державі правильно діяти стосовно мобілізованих.