Гуляйпільський «кар’єрист» сховався за спиною англійської королеви
Питання розробки залізорудного родовища поблизу міста Гуляйполя, Запорізької області перед місцевими мешканцями поставало вже неодноразово. Головні побоювання криються у вкрапленні урану та його похідних у складі руди, про що неодноразово писали науковці ще з часів СРСР. Кілька разів спроби розпочати розробку зривалися. Востаннє родовище несподівано опинилося на устах загалу наприкінці минулого року, силами депутатів Запорізької обласної та Гуляйпільської районної рад. Тоді, 24 та 26 грудня, спочатку обласна рада, а потім і районна дали дозвіл на користування надрами ТОВ «Гайчурський ГЗК». При цьому чиновники, як мантру, повторюють заяви, що без згоди місцевих мешканців жодні роботи не розпочнуться, і все буде максимально відкрито. Разом з тим забуваючи розповісти, хто ж той таємний інвестор, що зробив «будівництво кар’єру» топ-темою серед місцевих мешканців.
Зрозуміло, що підприємство, яке обіцяє ледь не мільярдні інвестиції, повинно розміщуватися в гарному просторому офісі. Також поважній установі не гоже оформлювати юридичну особу на квартирі свого керівника, потім орендуючи квадратні метри для офісу. Як свідчить інформація з офіційного державного реєстру, цей офіс знаходиться в Києві, по бульвару Дружби народів, 4/6, приміщення 1.
Та тут настає розчарування – це звичайний житловий будинок, де серед салонів краси, крамниць спорттоварів та іншого реманенту «Гайчурського ГЗК» не знайти. Можливо ця компанія десь і є, але ж всі підвали не обстежиш.
Тож в подальших пошуках довелося звертатися вже до офіційних інстанцій, і не тільки українських. Як свідчить витяг реєстру юридичних осіб, засновниками ТОВ «Гайчурський ГЗК» є дві юридичні особи – ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» та компанія з туманного Альбіону – «Газоіл корпорейшн лімітед», зареєстрована в Лондоні, на Тулей стріт, 122-126.
Здавалось б, що до ситуації причетна поважна публічна, та, головне, державна компанія НАК «Надра України». Але якщо з нею все зрозуміло, то про іншого учасника цього не скажеш.
Звернувшись до британських реєстрів, можна знайти лише одну фірму з відповідною назвою - Gazoil Corporation Limited, яка і зареєстрована за адресою London, Tooley Street, 122 – 126. Тут же очікує і перше здивування, оскільки в одному з реєстрів біля адреси стоїть примітка, що 1269 компаній зареєстровані за цією адресою.
Ще більше дивує директор Gazoil - Hugh Richard Rowland Meirion Lloyd. Виявилося, що в свої 73 роки він є керівником 23 компаній.
Зрозуміло, що Gazoil Corporation Limited лише ширма, завданням якої є приховати справжніх власників. Створити такі ширми на підставних осіб може будь-хто, маючи зайвих тисячу євро, ну і звісно бажання щось заховати.
Для з'ясування засновників довелося придбати річний звіт компанії. Ця інформація доступна будь-кому на офіційних сайтах держорганів Великобританії.
Як видно з документу, засновником Gazoil є ще дві британські компанії - Rollexa Limited та Pallace Limited. Обидві вони зареєстровані за вже відомою адресою : London, Tooley Street, 122 – 126. Їх директори також керують ще кількома сотнями компаній.
Саме такі матрьошки з компаній і створюються щоб замести сліди. Придбавши річні звіти вказаних компаній стало ясно, що серед акціонерів Rollexa Limited значаться Даяна Іванющенко та Ірина Іванющенко.
За дивним збігом обставин, саме ці особи згадуються як донька та дружина народного депутата Юрія Іванющенко. В 2011 році він займав друге місце в рейтингу найвпливовіших українців за версією журналу «Кореспондент» та 26 місце в рейтингу 2012 року.
За дивним збігом обставин, саме ці особи згадуються як донька та дружина народного депутата Юрія Іванющенко. В 2011 році він займав друге місце в рейтингу найвпливовіших українців за версією журналу «Кореспондент» та 26 місце в рейтингу 2012 року.
Що стосується Pallace Limited, то в річному звіті цієї компанії серед акціонерів, окрім ще однієї юридичної особи, значиться Іван Аврамов. В авторитетних виданнях він згадується не інакше, як бізнес-партнер Юрія Іванющенко.
Як заявляли можновладці, у ТОВ «Гайчурський ГЗК» всі документи в порядку, сумніватися в чому не доводиться, окрім реальної діяльності підприємства. Але як же мантри про відкритість? Чи кожного разу доведеться користуватися послугами іноземних держустанов для перевірки щирості українських? Однак це все деталі, оскільки головне питання в іншому: на якому етапі НАК «Надра України» уступить свою частку в «Гайчурському ГЗК» незрозумілій компанії з Великобританії, виконавши свою роль по публічній легалізації початку робіт?
Юрій Сидоров, Запорізький ДемАльянс, для "Ні корупції!"
