Громадянськість – дар від природи, чи сумлінна робота над своєю особистістю?
Результати дослідження взаємозв’язку громадянськості та автономії особистості; визначення внутрішніх особистісних чинників, які впливають на вираженість громадянськості.
В умовах зростання утисків прав та свобод особливого значення набуває потреба у роз’ясненні сутності громадянськості та пошуку різнопланових способів побудови підґрунтя громадянської свідомості українців як внутрішньо вільних, відповідальних, діяльних особистостей, здатних брати активну участь у вирішенні соціальних проблем на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов’язків і, окрім цього, здатних досягнути успіху в житті, самореалізуватись.
Громадянськість (citizenship) на сьогоднішній день в українській психології є ще не достатньо популярним, а тому і не достатньо дослідженим конструктом (у порівнянні з європейським та американським досвідом). У даній роботі, якщо коротко, громадянськість розуміється як особистісна риса, що є сукупністю громадянських чеснот, соціальної компетентності, а також парсипативної поведінки (від «participate»).
Розуміння зовнішніх чинників формування громадянськості у психології здебільшого представлені аналізом соціально-історичних, суспільно-політичних, культурних факторів. Проте, залишаються не достатньо розробленими дослідження внутрішніх умов, які сприяють становленню громадянськості.
У 2012 році було проведено дослідження задля з’ясування, які ж внутрішні психологічні особливості обумовлюють активну громадянську поведінку. Значна увага була приділена співвідношенню проявів громадянськості та особистісної автономії, адже остання, на наш погляд, є однією з ключових рис громадянської особистості та, водночас, однією з важливих умов її становлення.
У дослідженні взяли участь 129 респондентів у віці від 18-ти до 30 років, представники 18 регіонів України. На основі дослідження психологічних особливостей членів всеукраїнської молодіжної громадської організації Демократичний Альянс, що склали експериментальну вибірку, а також представників молоді різних регіонів України, що склали контрольну вибірку, було отримано емпіричне підтвердження висунутих нами гіпотез.
По-перше, дослідження показало, що рівень прояву громадянськості у членів громадської організації є значимо вищий за рівень прояву громадянськості контрольної вибірки.
По-друге, при високому рівні значимості у респондентів експериментальної вибірки рівень автономії суттєво вищий, аніж у респондентів контрольної вибірки. Автономія, в свою чергу, розуміється як здатність особистості до самовизначення на основі власних переконань. Вона представляє собою комплексний психологічний конструкт, що описує стратегію поведінки, при якій людина проявляє незалежність від актуального зовнішнього впливу і будує власні дії на основі внутрішніх спонукальних чинників.
За результатами дослідження був виявлений тісний зв’язок громадянськості та автономії при високому рівні значимості (р<0,001). Додатково був визначено, що респондентам з високою вираженістю громадянськості (члени ВМГО Демократичний Альянс) характерна наявність цілей в житті; осмисленість життя; особистісне зростання і направленість на реалізацію свого потенціалу; сконцентрованість та наполегливість при досягненні мети; гнучкість особистості, адекватне самоприйняття, впевненість у власних силах; вміння самим обирати та створювати умови, що задовольняють особистісним потребам і цінностям (р<0,01). Натомість для контрольної вибірки, де вираженість громадянськості була низькою, притаманна відсутність активності, схильність відмовлятись від вибору в різних ситуаціях та пускати справи самопливом, негативна самооцінка, незадоволеність обставинами власного життя та собою, невіра у власні сили й здатність долати життєві перешкоди, засвоювати нові вміння та навички (р<0,01).
Крім вищезазначеного, при досить високому рівні значимості (р<0,05) спостерігається зв‘язок громадянськості особистості та здатності орієнтуватись в різного роду ситуаціях, помічати та аналізувати суперечності; усвідомленого планування власних дій; загального рівня саморегуляції (що включає самостійність, гнучкість й адекватну реакцію на зміну умов, усвідомлене висування та досягнення мети, легкість опанування новими видами активності, почуття впевненості у незнайомих ситуаціях). Респондентам з високим рівнем громадянськості, окрім іншого, притаманна здатність сприймати й інтегрувати новий досвід; цілісний, реалістичний погляд на життя; наявність близьких, приємних, довірчих відносин з оточуючими; відкритість та турбота про інших людей; здатність до емпатії, любові та близькості; вміння знаходити компроміси у взаєминах.
Нами було виявлено, що найбільший внесок у високу вираженість громадянськості мають такі фактори як цілі в житті та автономність особистості. Тож визначальними для громадянськості особистості є з одного боку – життєві цілі, осмисленість життя та присутність переконань, які йому надають мети, а з іншого – автономність, здатність людини в різних ситуаціях діяти вільно, орієнтуючись на власний вибір. Таким чином, умовою громадянського самовизначення особистості є її здатність до здійснення самостійного та свідомого життєвого вибору, що можливе лише за умови особистісної автономії.
Додатково було визначено, що чим вищим є прояв таких змінних як цілі в житті, автономність, осмисленість життя, особистісне зростання, самоприйняття, впевненість у власних силах, почуття компетентності в керуванні повсякденними справами, і чим нижчим є прояв схильності відмовлятись від вибору в різних ситуаціях, відсутність активності, а також невіра у власні сили й здатність долати життєві перешкоди, тим вищою є вірогідність високої вираженості громадянськості.
Нижче наводиться графічне зображення рівнів громадянськості контрольної (середньостатистична молодь) та експериментальної (члени ВМГО Демократичний Альянс) вибірок. Найбільший відсоток представників громадської організації має високий рівень вираженості громадянськості. В той час, висока вираженість громадянськості в контрольній вибірці в цілому майже відсутня.
Додатково, для наочності, хочемо у відсотках зобразити результати відповідей на пункти методики та відмітити особливості реакцій на ту чи іншу ситуацію, які схильні давати представники обох вибірок. Наприклад, на запропоновану ситуацію «Ви порушили правило дорожнього руху і Вас зупинив працівник ДАІ. Ви розумієте, що винні, і тому готові заплатити штраф. Ви в цьому випадку…» 83,6% респондентів експериментальної вибірки обирають реакцію «скажу працівнику ДАІ, щоб виписував протокол», в той час як серед представників контрольної вибірки таким чином відреагували б лише 29,7%, а решта – 70,3% респондентів – дали б хабара.
На прохання уявити ситуацію, «що через кілька років економічна ситуація в країні ще більш погіршилась і як наслідок цього почали відбуватись постійні сутички та заворушення серед населення», 92,7% експериментальної вибірки обрали варіант реакції «стану одним з активних борців за права громадян», в той час як 35,1% контрольної вибірки обрали «спробую скористатись можливістю та виїхати закордон», 18,9% обрали «житиму так само, як і раніше – не думаю, що якісь заворушення вплинуть на моє життя», 27% обрали «намагатимусь уникати і триматись осторонь цих заворушень, бо переконаний, що ситуацію, яка виникла в нашій країні, вже ніщо не може змінити» і лише 18,9% захищатимуть свої власні права, а також оточуючих громадян.
Переконані, що відповідальність за розвиток країни лежить на кожному громадянині країни 100% експериментальної вибірки, тоді як цю думку поділяють лише 58% представників контрольної вибірки, решта з них вважають, що відповідальні за це Президент чи депутати.
Узагальнюючи особливості поведінкових реакцій на ситуації опитувальника, можна сказати, що серед представників контрольної вибірки найбільш вираженою є тенденція до корупційних дій, обману, байдужості до співгромадян та країни в цілому, апатія та безініціативність, складності у самовизначенні, незнання законодавства та невміння і небажання відстоювати свої права, а також, у порівнянні з експериментальною вибіркою, яку склали представники молодіжної громадської організації, гордість і вираження поваги до державних символів та України є менш вираженим. Натомість як представники екпериментальної вибірки в своїй більшості усвідомлюють відповідальність за себе та країну, відповідальні за свої вчинки, готові захищати свої права та сприяти розвитку держави.
Результати дослідження дають нам можливість розробити програму громадянської освіти будь-яких вікових груп, опрацювати рекомендації щодо опосередкованого розвитку громадянськості особистості через розвиток її автономії, самооцінки, цілеспрямованості та активності; розвиваючи критичне мислення особистості, її здатність планувати, осмислювати свою власну діяльність, а також оточуючу дійсність.
На нашу думку, прогресивні зміни в суспільстві, в країні в цілому, можливі лише при формуванні громадянськості особистості, суспільства автономних, відповідальних, творчих людей, які осмислено здійснюють кожен свій вибір і здатні відчути себе суб’єктом власної діяльності та суспільного життя, а не пасивним об’єктом, яким керують або опікуються.
Довідково:
Вищенаведені результати базуються на власному магістерському дослідженні.
Вибір контингенту досліджуваних був обумовлений декількома чинниками:
- молодь ми обрали об’єктом дослідження тому, що їх особистість формується саме в умовах трансформації суспільства, в умовах суттєвих державотворчих процесів, а відтак у її свідомості відбивається весь спектр думок, притаманних нинішній масовій свідомості;
- саме від принципів, які лежать в основі будь-якої діяльності молодих людей, залежить вектор подальшого розвитку держави;
- в якості репрезентуючих громадянсько-активну молодь ми обрали членів ВМГО Демократичний Альянс, оскільки серед їх основної діяльності, окрім просвітницької, правозахисна займає чільне місце.
Процедура заповнення діагностичних методик відбувалась в електронному вигляді.
У дослідженні, окрім інших, застосовувалась створена нами сценарна методика-опитувальник для визначення ступеня вираженості у особистості громадянськості. Методика має гарні психометричні показники (змістовна, конструктна, критеріальна валідність, високий рівень надійності як внутрішньої узгодженості тесту), тому вона може використовуватись як інструмент в психодіагностичних і дослідницьких цілях.
Результати дослідження підлягали математично-статистичним розрахункам.