ДемАльянс - Блоги - Європарламент зсередини

Європарламент зсередини

Вже минуло 2 тижні від початку мого стажування в Європейському парламенті. За цей час в голові накопичилося стільки думок, що ними просто потрібно з кимось поділитись.

В парламенті багато йде дискусій про нашу країну і ми включені в багато порядків денних. Це особливо цікаво в майже переддень Вільнюського саміту, який має багато для нас чого вирішити.

Якщо вам цікаво про структуру роботи Парламенту, то краще забийте в гул і він вам допоможе в цьому, а я би хотіла більше вести мову про світовідчуття і цінності, якими тут оперують.

В перші дні я ніяк не могла звикнути, що всі посміхаються. Варто трохи затримати на комусь погляд і от тобі у відповідь усмішка. До цього треба звикнути і прийняти. Якось я зібрала групу з двох людей, які ходили по коридорах в пошуках кімнати, яка була мені потрібна, не дивлячись, що кожен йшов по свої справах і явно їм було не зі мною по дорозі.

В своїх кабінетах люди працюють з відкритими дверима в більшості випадків, а якщо двері закриті, то швидше всього там нікого нема.

Парламент працює цілодобово. В кінці майже кожного дня проходять невеликі фуршети, де зазвичай збирається багато людей. Не знаю правда, як до цього відносяться платники податків.

Знайомство з різними людьми – депутатами, помічниками, стажерами і т.д. – хороша можливість отримати такі потрібні нам контакти як підтримку зі сторони. По суті це те за чим я сюди і приїхала. Завтра,наприклад, зустрічаюсь з віце-президентом Європейського парламенту.

Всі рішення парламенту обговорюються на кількагодинних дебатах, дискусіях, робочих групах і вже потім приймаються на сесіях. От тут важливо: дуже багато уваги приділяється саме обговоренню. Це може проходити по 2-3 години, а наступного дня буде знову продовження цієї теми.

Не можна не сказати про логістику пересування будівлею. Будівля парламенту дуже велика і треба ж людям розуміти куди як добратись. У нас центральні вулиці в обласних центра так не позначені як там один парламент. Все обвішане табличками. Перші дні я явно там відчувала себе не комфортно, бо до однієї зали добиралась півгодини, але є добрі люди, які допомогли.

Власне, це місце, де без зайвого нікому не потрібного пафосу робиться політика.

Чому ми досі гребемось у тому де і були, коли вже через кордон починається абсолютно інша реальність?

Мені здається, друзі, що поки ми не почнемо самостійно формувати політику можливостей на основі цінностей, то будемо жити зі словами «маємо те, що маємо» багато років. Бо, щоб там собі не набудовували у своїй голові дехто, що типу «я поза політикою» або «мені це не цікаво», це не означає, що від того нам стане жити краще. Більше того, політика вирішує питання створення умов для шансів і можливостей для нас, це її покликання, ну а люди, яких ми для такої надважкої місії обрали ще й отримують гроші за це. Ось тобі можливість вчитись у десятках різних університетах без корупційних схем вступу, ось тобі можливість віддати дитину у дитсадочок не в іншій частині міста, а біля твого будинку і т.д. І всі ці депутати теж живуть в погонях за своїми виборцями, але їх виборці змушують їх працювати і так, що ті не забувають їх. А ми? Чого сидимо? Кого чекаємо?