Довідки про працевлаштування випускників ВНЗ: закон та реальність
Закінчуючи навчання, я, як і усі мої одногрупники та інші випускники мого ВНЗ, зіткнулася з «проблемою» отримання диплома про вищу освіту, а точніше, його неотримання через шантаж випускників адміністрацією ВНЗ. Якщо коротко, ситуація полягає ось у чому: в обмін на видачу диплому про вищу освіту, адміністрація ВНЗ вимагає від випускників (незалежно від форми навчання) принести довідку про працевлаштування, і тільки тоді випускник може отримати свій диплом. Мотиви ВНЗ наступні: ВНЗ стає популярнішим серед абітурієнтів, коли в ньому є велика кількість бюджетних місць (популярність=студенти=дохід); бюджетні місця розподіляються між ВНЗ у точу числі і за критерієм успішного працевлаштування випускників цього ВНЗ; успішне працевлаштування досягається ВНЗ не систематичною роботою центрів допомоги з працевлаштування випускників, а адміністративним тиском на випускників – примусом приносити довідки про працевлаштування в обмін на видачу диплому про вищу освіту. Таким чином, випускники приносять довідки про працевлаштування (частіше за все такі, які не відповідають дійсності) до ВНЗ і отримують дипломи, ВНЗ звітує про 100% працевлаштування його випускників та отримує бюджетні місця не майбутні періоди, і, разом з тим, нічим не виправдану популярність. А що отримують випускники? Випускники отримують проблему, пов’язану з пошуком так званої довідки, без якої ВНЗ відмовляється видати їм диплом. А організації, які безпідставно видають ці довідки, ризикують бути перевіреними спеціальними органами влади на факт реального працевлаштування в цій організації відповідного випускника.
Моя історія почалась, коли на початку випускного року деканат мого ВНЗ повідомив, що нам необхідно надати до деканату довідки про працевлаштування. Чим ближче було закінчення навчання, тим частіше нам про це нагадували. В мене з’явилися сумніви щодо обов’язковості надання цих документів, тому я звернулася до Міністерства освіти і науки в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» за роз’ясненням. У відповіді повідомлялося наступне: «дії адміністрації вищого навчального закладу щодо вимагання довідок про працевлаштування від випускників вищих навчальних закладів не мають жодних правових підстав і є неправомірними».
Крім того виявилося, що у 2014 році МОН підготувало та надіслало лист керівникам ВНЗ, в якому зазначалося, що Міністерство поінформоване про цю проблему, а також, що воно вимагає «негайного припинення практики застосування заходів адміністративного тиску на випускників». Водночас, Міністерство наголошувало на «необхідності налагодження стратегічного партнерства вищих навчальних закладів з підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, що можуть бути потенційними роботодавцями для випускників; галузевих зв’язків з роботодавцями щодо їх участі в управлінні освітнім процесом; системи зворотного зв’язку між роботодавцями і вищими навчальними закладами для отримання об’єктивної оцінки якості професійної підготовки». Таким чином, ВНЗ не має право вимагати від випускників довідки про працевлаштування, тим паче, в обмін на документ про вищу освіту.
Але звідки взагалі пішло поняття «довідки про працевлаштування»? Серед нормативно-правових актів України існує документ, який регулює працевлаштування випускників, які навчалися на бюджетній формі навчання. Це – Постанова КМУ №992 від 22.08.1996 року «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». В Постанові зазначається: «випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років». З цього чітко випливає, по-перше: місце відпрацювання має призначатися (ВНЗ), та по-друге, це стосується виключно тих випускників, які укладали договір про відпрацювання з ВНЗ. Таким чином, ВНЗ не має права вимагати від випускників довідки про працевлаштування, а навпаки, повинно направляти на роботу.
Та не все так просто. В цій ситуації фігурує ще один документ, який має чи не найбільше значення. Це – лист керівникам вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної форми власності від 21.06.2011 № 1/9-481. В цьому листі дуже детально пояснюється, що не те, що питання довідок про працевлаштування, а взагалі питання відпрацювання випускниками є таким, що суперечить Конституції України. «Обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником вищого навчального закладу призводить до порушення конституційного права громадян на працю, що вільно обирається громадянином або на яку він вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України) та права на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (стаття 53 Конституції України).» (детальніше з цього приводу можна ознайомитися в зазначеному листі).
Колись норма про те, що випускники, які навчалися за державні кошти, повинні відпрацьовувати у державному секторі 3 роки, існувала у Законі України «Про освіту». Наразі, цю норму відмінено. Але залишається чинною Постанова, яка за своєї сутністю є антиконституційною. Цим і користуються ВНЗ, вимагаючи довідки про працевлаштування у випускників. Точніше, вони апелюють до цієї Постанови, яка насправді не містить жодної інформації про те, що випускники зобов’язані надавати ці довідки. А користуються вони тим, що переважна більшість випускників не цікавиться законодавством, і їм зручніше самим порушувати закон (надаючи фальшиві довідки про працевлаштування), ніж розбиратися у ситуації та добиватися справедливості.
Ознайомившись з переліченими вище документами, я зрозуміла, що правда на моєму боці, та звернулася до деканату. Зробила я це тільки за день до вручення дипломів, тому що я розуміла, що, якщо я зроблю це раніше, мені зможуть «завадити» закінчити навчання та здати випускні іспити. В деканаті я висловила свою позицію та залишила відповідь МОНу на мій запит. Слухали неохоче та з роздратуванням, попросили прийти через декілька днів. Коли я прийшла наступного разу, вони погодилися видати мені мої документи, але попередньо я була запрошена на розмову до проректора. По завершенню розмови я повернулася до деканату і отримала свої документи.
На превеликий жаль, поштовхом до видачі мені документів стало не усвідомлення ВНЗ свого правопорушення, а звичайне побоювання перевірок МОНу. Крім того виявилося, що мій випадок був єдиним щонайменше за 14 (!) років для цього ВНЗ. Тому я дуже хочу, щоб наступні «14 років» більше ніколи не наступали. Для цього я і пишу про цю історію.
Тому, якщо Ви є випускником ВНЗ, у якого вимагають довідку про працевлаштування в обмін на видачу диплому про освіту, а також бажаєте отримати свій диплом законними методами, Вам потрібно ознайомитись з наступними документами:
1. Конституція України (ст. 40, ст. 43, ст. 53)
2. Закон України «Про звернення громадян» (ст. 1, ст. 4, ст. 20)
3. Закон України «Про вищу освіту» (ст. 7, ст. 64, ст. 72)
4. Постанова КМУ №992 від 22.08.1996 року «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» (п. 4, п. 6, п. 8, п. 19)
6. Лист керівникам вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної форми власності від 25.04.2014 р. № 1/9-225
Ознайомте з цими документами і адміністрацію ВНЗ. Якщо працівники ВНЗ, після обґрунтування Вами своєї позиції, продовжуватимуть наполягати на необхідності надання Вами довідки про працевлаштування для отримання диплому, Вам необхідно звернутися з письмовою заявою до ректора ВНЗ (відповідно до Закону України «Про звернення громадян»). В заяві, посилаючись на нормативно-правові акти України та листи МОНу, опишіть ситуацію, що склалася, та просіть ректора сприяти видачі Вам диплому про вищу освіту.
Якщо у відповідь Ви отримуєте лист з відмовою видати документ про вищу освіту, та її обґрунтування, наступним об’єктом звернення має бути департамент освіти і науки ОДА. За такою ж процедурою, з заявою Ви звертаєтеся до керівника департаменту освіти і науки ОДА (або іншої посадової особи, яка відповідає за цей напрямок роботи), додаючи до заяви відповідь ВНЗ щодо обґрунтованої відмови у видачі документа про вищу освіту. Далі проблема буде вирішуватися на рівні ВНЗ та департаменту освіти і науки ОДА.
Інший спосіб змусити ВНЗ видати Вам документ про вищу освіту – скласти позовну заяву та звернутися до суду. Але це є крайньою мірою, тому що вирішення таких питань входить до компетенції департаментів освіти і науки ОДА.
Отже, підсумовуючи, маємо наступне:
1. ВНЗ не має права вимагати довідку про працевлаштування від випускників в обмін на видачу документу про вищу освіту
2. У разі порушення адміністрацією ВНЗ законодавства, необхідно письмово звернутися до ректора ВНЗ з проханням видати документ про вищу освіту.
3. У разі письмової відмови ВНЗ видати документ про вищу освіту, необхідно звернутися до департаменту освіти і науки ОДА або до суду.
Як би банально це не звучало, але за справедливість треба боротися. Скільки б раз ми не казали «Слава Україні!», скільки б раз не відповіли «Героям слава!», скільки б раз не декларували те, що «систему потрібно міняти» – якісно від цього нічого не зміниться. Тому замість уявного «потрібно зробити» українське суспільство нарешті повинно переорієнтуватися на «я зроблю»: лише тоді «система зміниться» і в нас з’явиться можливість жити в новій державі.
