Болюче перемир’я
Фотографії з ходою лідерів опозиції викликають що завгодно, але точно не відчуття єднання. Можна дуже довго сперечатись чи проплачували мітингуючих чи ні, але відчуття штучності свята соборності не приховаєш. Дивишся на Тягнибока, Яценюка, і Турчинова і складається враження, що це лебідь, рак і щука, які мають спільну мету, але різні можливості до неї рухатись. Але придивишся ближче і порівняння з героями відомої басні Крилова видається невдалим. Адже наміри всіх трьох тварин були щирі, вони дійсно хотіли потягнути воза, та от тільки природа не дала їм такої можливості. Тому на думку спадає інше порівння: кіт, пес та миша із улюбленого мультсеріалу «Том і Джеррі». У серії з символічною назвою «Болюче перемир’я» (Truce Hurts) три мультгерої уклали договір про перемиря, та щасливе життя закінчилось відразу, як тільки вони почали ділити кусок мяса.
Найбільше на користь останнього порівняння свідчить саме «договір» укладений між опозиціонерами. Цей документ навіть важко назвати «хорошою міною» при поганій грі. Власне, сам текст документа присвячений виключно «куску мяса» - спільному списку на мажоритарні округи, а не як би годилось захисту інтересів виборців: боротьбі з корупцією і свавіллям, створенню рівних правил тощо. Всі інші фрази угоди про демократичний розвиток, самореалізацію людини, повалення антинародного режиму більше скидаються на нічим не пов'язаний набір речень – поганою приправою для головної страви.
Поглянемо ж глибше на суть домовленості. Домовлятися, звісно можна про будь-що, та ключовим в цьому є механізм забезпечення домовленостей. Тож опозиція ніби вирішила висувати єдиний список кандидатів на мажоритарні округи. І те, що цей намір реальний підтверджують критерії до кандидатів: «порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганну репутацію». А тепер найцікавіше. Поки ми не знаємо списку майбутніх кандидатів, спробуємо приміряти ці критерії на лідерів. Тож критерій перший «порядність». Найбільше цю рису можна приміряти на Батьківщину, в частині дотримання передвиборчих зобов’язань та проведення у раду порядних депутатів. «Принциповість» теж спільна риса підписантів, особливо Бориса Тарасюка та Арсенія Яценюка, яким зовсім не важко було працювати в кабміні Віктора Януковича. «Фаховість» тут спадає на думку Віталій Кличко, треба сказати, що він таки дійсно суперфаховий боксер. Громадський авторитет та бездоганна репутація, навряд чи притаманна політикам, які двічі перебуваючи при владі – не продемонстрували своїм виборцям жодних змін. Тож цікаво, як за цими критеріями, яким не відповідають їх же автори, будуть ділити мажоритарні округи.
Самих критеріїв для втілення домовленості звісно недостатньо. Але крім «води» в угоді більше нічого і немає. Тому правий Анатолій Гриценко, який називає її скоріше «пактом про ненапад». Нажаль, його правота лише доводить очевидну істину, що збори підписантів – ніяка не опозиція. Або опозиція – ніяка.
П.С. Оскільки кіт, пес і миша не змогли поділити кусок мяса вони його втратили, і їм залишилось повернутись до старої справи – полювати один на одного.
