Пам’ятник Катерині все ж таки відкрили

02:00, 30.10.2007

Автор: Адміністратор

27 жовтня на Катеринінській площі все ж таки був відкритий пам’ятник російській цариці Катерині ІІ. Міський голова Е.Й. Гурвіц та представник депутатської фракції «Народна опозиція» Р.С. Тарпан, незважаючи на численні справи, які подали мешканці міста до суду, вирішили не тягнути час і відкрити пам’ятник. 

Ще за кілька днів до відкриття пам’ятника можна було побачити по телебаченню заклики депутата Р.С. Тарпана до одеситів, з проханням прийти на справжнє свято одеситів. Для кого цей день лишився святом – лишається таємницею, бо розчарованими з площі пішли як і прибічники влади, так і опоненти. Вже о четвертій годині на площу було пройти важко, з усіх сторін стояла міліція, і народ шукав серед натовпу своїх знайомих. Крім того, можна було побачити сам пам’ятник замотаний в золоту тканину, одразу ж в голову приходила думка, що так зване «свято» зроблено в типово імперських традиціях, по багатому. Поруч стояли музиканти з оркестру і дівчатка в зеленому вбранні, поруч лежали барабани обмотані білим хутром. Вже о п’ятій годині на площу потрапити було практично неможливо, міліція огородила прихильників та протестуючих залізним парканом. З одного боку молодики років шістнадцяти з прапорами партії регіонів та старі бабці з відбитком комуністичної системи на обличчі, прапорами Росії та гербом російської імперії, з іншого боку представники партій: ВО «Свобода», УНП, НРУ, ПРП, КУН, УРП «Собор» та козацькі організації. Представники НУ-НС не встигли перейти за інший бік паркану, так і лишившись до кінця стояти з боку радісних фанатів Катерини.

Журналісти з великим ентузіазмом бігали з одного боку в інший, брали інтерв’ю та знімали на камеру. За словами Р.С. Тарпана церемонія мала початись о п’ятій, але лише о шостій на сцену почали виходити політики, журналісти та громадські діячі, серед яких я побачила: спонсора Тарпана, художника М. Рема, ігуменю Серафиму та журналіста О. Сидоренко. Сам мер міста чомусь до народу не вийшов, чи то совість замучила, чи просто вирішив зайвий раз не «світитися».

З боку патріотичних сил було чути спів національного гімну, під який «справжні одесити» чомусь почали свистіти і кричати ганебні слова. Крім того, в натовп періодично забігали провокатори, які намагалися влаштувати бійку, після чого кричати, що націоналісти забивають насмерть. Порадувала велика кількість молоді, яка вийшла проти встановленню монументу цариці, яка забороняла викладати українську мову в Києво-Могилянській академії, ліквідувала гетьманство, козаччину; замінила українські книжки в церквах на московські, заборона на українські абетки та дала наказ про примусове вилучення українських варіантів, спалення бібліотеки Києво-Могилянської академії та ввела кріпацтво.

Лише десь о сьомій годині, коли на вулиці стало зовсім темно під так зване «світове шоу», яке більше нагадувала смердючу дешеву піротехніку з п’єдесталу впала тканина. Фанати російської імператриці почали голосно свистіти, старі бабці з онуками під мишками та квітами в руках бігли покладати квіти своєму кумиру, а діти шкільного віку почали складати прапори ПР та Росії. Протестуючій стороні лишилося лише піти до дому, бо такого нахабства можна було чекати від Тарпана, порядні люди, навряд чи будуть в партії Наталії Вітренко, але ж від мера, на якого всі покладали великі надії і сподівання – не очікував ніхто. Відкриття пам’ятника Катерині було незаконне, бо поки в суді лежать нерозглянуті позови людей, ні влада, ні Президент, ні сам Господь Бог не мають права його відкривати. Закон в цій країні один для всіх, хіба що чомусь всі про це забувають.

Самим страшним стало для мене кінцівка цього дня, це коли в людей з прапорами України кидали яйцями, в спину кричали бридкі фрази, закликали померти, або ж їхати до Львова. Деякі занадто агресивні бабці намагалися побити молодь, найбільш «культурні» плювалися при цьому використовуючи нецензурну лексику.

Парадоксальним є те, що у своїй власній державі українцем бути важко. За українську мову, яка є державною називають «бандерівкою», за сприяння розвитку української культури – націоналісткою, а інколи і фашисткою. Зате в самому центрі міста встановлюють пам’ятник всесвітньовідомій повії і гнобительки українського народу.

Зайцева Ольга, активістка Демократичного Альянсу