Чому Україні потрібен Антикорупційний суд. Думка Артема Романюкова.

11:00, 14.02.2018

Автор: Адміністратор

Спілкування з людьми показує, що велика кількість противників створення Антикорупційного суду не розуміють, для чого він потрібен та які на нього покладають завдання. Більшість людей, котрі виступають «проти» запровадження такого органу, просто купилися на доступний і зрозумілий меседж, який у своїй риториці нерідко використовують популісти від влади: мовляв, в Україні всі суди мають бути антикорупційними, а не тільки «оцей ваш». Спробую коротко пояснити, чому нам потрібен саме окремий незалежний суд і як це сприятиме модернізації України.

На жаль, як би того не хотіли українці, всі суди найближчим часом не зможуть стати «антикорупційними». Причина банальна – брак достатньої кількості кадрів. В Україні близько 7500 суддів різних інстанцій (враховуючи вакансії). Одразу замінити їх усіх на чесних і порядних, та ще й за конкурсом — завдання практично неможливе. Яскравий приклад тому — провалена атестація міліції.

Наші європейські сусіди та американці добре розуміють масштаби кадрового голоду в Україні. Тому всюди, де тільки могли (наприклад, в меморандумі з МВФ), заклали принцип дроблення українських правоохоронних органів на дрібні автономні фракції в обмін на міжнародну фінансову та технічну допомогу. Завдяки цьому у муках народилися нові антикорупційні органи — Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Державне бюро розслідувань (ДБР) та інші.

Розрахунок тут дуже простий: що дрібніше дробити, то більше шансів провести і проконтролювати прозорий конкурс, знайти достатньо охочих йти на цю часом досить ризиковану і невдячну роботу (причому таких, які мають чисту репутацію і високий IQ), чим більше незалежних структур, тим вищі шанси, що в токсичному середовищі (коли Генпрокуратура і СБУ відкрито зривають спецоперації) виживе хоча б одна.

Так і сталося. В отруєній корупцією Україні вдалося зберегти незалежність і дієздатність поки лише одного з новостворених антикорупційних органів. Цей орган — НАБУ. Щодо інших, на жаль, результат поки невтішний: конкурс до НАЗК — провалено, загальна реформа прокуратури — провалена, створення ДБР фактично теж провалено. На НАБУ спрямовані всі об'єктиви і гармати влади, але за два роки нікому так і не вдалося викрити Бюро хоча б у незначному «зальоті». Повірте, якби «заліт» був, то генпрокурор уже гарцював би на білому скакуні з «зальотчиком» на крижі.

Але сама суть криється навіть не так у дробленні, як у замиканні невеликих автономних правоохоронних екосистем. Для НАБУ таким замкнутим циклом служить зв’язка «незалежне слідство + обвинувачення + чесний суд».

І ось тут ми підходимо до найцікавішого. Незалежне слідство у нас є. Це НАБУ (за винятком права на «прослушку», яке повністю зав’язано на СБУ). Стерпне звинувачення у нас теж є — це Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). А ось чесного суду — немає. Причому тут йдеться лише про вузьке коло підслідності НАБУ, тобто про топ-корупціонерів (міністри, губернатори, судді, депутати і так далі).

Саме для замикання повного циклу роботи з топ-корупціонерами і потрібен антикорупційний суд. Не можна оновити відразу 7500 суддів, тому ми вимагаємо створення одного, невеликого суду (до 100 суддів), для якого ми маємо шанс проконтролювати прозорість конкурсу і якість майбутніх співробітників у цілому. Причому до конкурсних комісій обов’язково мають увійти міжнародники.

Якщо нам вдасться замкнути повний цикл роботи з топ-корупціонерами в країні, то вже через кілька місяців за ґратами може опинитися добрий десяток «схемщиків» найвищого рівня. Я глибоко переконаний, що це підірве весь фундамент, на якому ґрунтується «корупційно-олігархічний договірняк» в Україні. Уявіть собі, що ні Президент, ні прокурор, ні міністр не зможуть гарантувати безпеки своїм посередникам у вищих органах влади.

Антикорупційний суд не буде судити тих, хто краде люки на металобрухт, він не буде займатися дрібними хабарниками в міліції, цей суд повинен займатися виключно високопосадовими корупціонерами.

Саме тому система так запекло пручається створенню Антикорупційного суду, саме тому на антикорупціонерів і їхніх прихильників виливаються тонни бруду з усіх рупорів і «балакучих голів» нинішньої влади, і саме цей бій зараз для України — вирішальний. Якщо ми програємо битву з топ-корупцією, то олігархічний лад, що зміцнювався в Україні десятиліттями, вже більше ніколи не надасть нам другого шансу.