Він дарував світло

12:25, 20.02.2015

Автор: Адміністратор

Саме так розповідають про роботу Героя Небесної Сотні Андрія МОВЧАНА в театрі. І, кажуть, він не був надзвичайним… В цьому полягає весь трагізм подій річної давнини. На його місці міг опинитись кожен. Там, на підході до Консерваторії у центрі столиці, де розстріляли беззбройного чоловіка, який дарував світло. 

«Андрієві точно відповідало його прізвище, — каже прес-секретар Демократичного альянсу Ірина ЗЕМЛЯНА. —  Він завжди ніяковів, коли я з запалом віталася з ним, підбігала і цілувала. Ніколи він не наважувався підійти до мене першим. Скромний — саме таким він мені запам’ятався».

«Андрій зажди був готовий допомогти», — скаже кожен у партії. Сюди він прийшов ще влітку 2012-го. На зустрічі новачків відбулась презентація організації, а потім учасники зібрання розповідали про себе. Андрій говорив, що професійний шлях у нього був доволі звивистий, бо починав він його електромеханіком у фастівському ДЕПО, а зараз — працює освітлювачем в Національному академічному театрі ім. Івана Франка. І досі карбовані в пам’яті його слова: «Я абсолютно нічого не тямлю у політиці, але прийшов для того, щоб робити зміни. Кажіть, що робити, і я буду». З таким запалом Андрій МОВЧАН і працював у партії, а ці слова ще неодноразово переповідались наступним поколінням новачків. Головне — вчитись і бути готовим важко працювати для прогресу країни.

Він постійно вчився. Почав учити англійську, бо їздив разом з театром на гастролі закордон. А ще обурювався, що в Україні немає місця, де б навчали «інженерів по світлу».

Човниковий біг між роботою і виром протестних подій на площі він почав ще з перших днів Майдану, а згодом — допомагав у таборі ДемАльянсу. В інформаційному наметі роздавав листівки, стояв на охороні, допомагав волонтерам. «Йому завжди було прикро нас покидати на площі і йти на роботу», — розповідає Кирило ЯНОВСЬКИЙ, голова виконавчого секретаріату Київського осередку ДемАльянсу.

Андрій долучався до більшості акцій, які організовувала партія. Було це чи встановлення табору під Генпрокуратурою, чи похід колон у суди, де слухались справи революціонерів.

На одній з зустрічей ДемАльянсу у час Революції Гідності Мовчан з гордістю казав, що йому приємно бути в колективі однодумців і розвиватися поряд з людьми, які щиро прагнуть змін. Він всією душею вірив: Україна і люди, які тут живуть, заслуговують на краще.

Він любив театр і потай прагнув стати актором. Він хотів реформувати культурну сфери країни. Він прагнув змін. Але доля вирішила інакше. «Герой!» — кричали люди, коли Андрія проводжали в останню путь. Шлях до могили був устелений живими квітами. І в якийсь момент серед похмурого дня розчистилось небо, виглянуло сонце. Він пішов, щоб ми могли жити.

«Все буде добре!!!» — перед смертю написав Андрій МОВЧАН. Все так і буде завдяки Небесній Сотні, завдяки Героям України, які не вмирають. Вони вічно житимуть у нашій пам’яті.

Володимир МАЛИНКА

Прес-служба