Молодь “Нашої України” в Ісландії

02:00, 08.03.2003

Автор: Адміністратор

З 26 лютого по 2 березня українська делегація у складі народного депутата України Вячеслава Кириленко, депутатів Київської міської ради Юрія Зубка та Андрія Кобринського, міжнародного секретаря Молодого Руху Андрія Вітренко, а також Віце-Президента ДЕМІК Владислава Синяговського та експерта з питань малого та середнього бізнесу від ХДМУ Віталія Трощука, взяла участь в роботі 92-го виконавчого комітету ДЕМІК та семінару “Роль маленьких країн в Європейському Союзі”. ДЕМІК є загальноєвропейська молодіжна демократична платформа з асоційованим статусом в Раді Європи, яка має понад 40-річну історію право-центристського політичного руху Європи.

До складу ДЕМІК в якості повноправних членів входить дві українські політичні молодіжні організації – Молодий Рух та Християнсько-демократична молодь України, які є одними з засновників та активних діячів в рамках молодіжної коаліції “Нашої України”.

Владислав Синяговський, Віце-президент ДЕМІК, Координатор міжнародних програм коаліції молоді “Наша Україна” розповідає:

“Наша подорож була зустріччю молодих політиків, які сповідують християнсько-демократичні та консервативні цінності як з країн-членів ЄС, так і європейських країн, які не є членами цього Союзу . Австрія і Україна, Фінляндія та Норвегія,Швеція та Фарерські острови (протекторат Данії), Польща і Чехія, Португалія і Кіпр. Ми говорили про вплив маленьких країн на Європейський Союз де поки що немає місця для України. Нам не має місця на політичній карті Європи. Поки що не має. Подібні зустрічі приносять усвідомлення того, чому нас там не має.

Сказати, що все залежить тільки від нас, тільки від нас самих, було б дуже вірно, тому що Європейський клуб розвинутих та багатих демократій готовий з нами говорити, якщо ми розуміємо його мову і маємо власну позицію. А якщо наші “демократичні імітації” не призводять до економічного зростання в кишенях “маленьких українців”, то про які Євроінтеграційні процеси можна говорити. Можна говорити лише про динаміку стосунків між Україною та ЄС, яка від самміту до самміту практично не змінюється вже декілька років. Офіційний Київ сприйматься Заходом як об’єкт, який застосовує подвійні стандарти поведінки та цинічно використовує “демократичну риторику” при масовій відсутньості поваги до індивідуальної свободи та гідності людини. І повірте мені, при таких умовах ми не будимо в ЄС ніколи.

Серед тем, які були обговоренні в ході семінару, найбільшу зацікавленність викликали доповіді Голови ДЕМІК, Мейнарда Фрідля (Австрійська Народна партія) про хід вибочої кампанії в Австрії, виборчу стратегію АНП, яка на останніх виборах отримала 42,3 % голосів виборців, що дозволило їй сформувати уряд й взяти відповідальність перед громадянами Австрії на найближчі 4 роки. В ході дискусії обговорювались питання стратегії успіху АНП, яка практично відібрала у правої партії “Свободи” понад 13 %. Сподіваємося, що наші дружні стосунки допоможуть нам врахувати досвід австрійськх колег та також впевненно перемогти на Президентських виборах 2004.

Актуальність питання поширення ЄС на Схід та можливий вступ України був також однією з гарячих тем обговорення в кулуарах зібрання ДЕМІК. Виклик наближення кордонів ЄС до України стає однією з головних політичних тем в нашій країні. Порівняльний аналіз політичної ситуації в Україні та маленьких, менш впливових країн ЄС та зовнішньо політична риторика лідерів цих міжнародних гравців дає більш повне розуміння, що відбувається в нашій країні зараз і чим може для нас бути ЄС в майбутньому. Подібні зустрічі, на мою думку є поверненням до реальності, коли прагматичні питання міжнародного співробітництва стають в їх актуальній гостроті і не залишають місця політиканській спекулятивній риториці, якою так багато наповнена як влада так і опозиція в питаннях можливого вступу України до ЄС.

Ісландці не хочуть в Євросоюз. Їх не влаштовують бюрократичні механізми прийняття рішень щодо квотування об'ємів відлову риби. Ісландці не розуміють, як понад 60 % ісландського експорту буде обмежено Брюселем тільки за те, що Ісландія вступить в ЄС. Норвежці не розуміють і не бачать переваг вступу в ЄС також. Українці декларують свою зовнішньо політичну стратегію в напрямку інтеграції в ЄС як вирішальну та історично справедливу.

Чому ми прагнемо в ЕС? Хоча нам там дуже мало місця. Україні практично не має місця на політичній мапі Європи. Жодна українська політична партія не має можливості бути прийнятою в загальноєвропейські політичні об’єднання тому, що Україна не є країною аплікантом в ЄС. Ми не можемо подати заявку на вступ до ЄС тому, що більш ніж в 20 випадках порушили Угоду про партнерство та співробітництво між ЕС та Україною. При тому, що не тільки режим Кучми порушував цю Угоду. Навіть діючі представники опозиційних політичних партій також були причетні до деяких дій, що суперечать вищезгаданій Угоді.

Ми хочемо в ЄС, тому що шукаємо Європейський рівень індивідуальних свобод та Європейського добробуту для кожного члена суспільства. Ми бачимо на власні очі, що країни на Захід від України живуть набагато краще й справедливіще, естетичніше та навіть веселіше. Ми просто шукаємо для себе той зразок демократії, якій поки не вдається реалізувати в Україні. Але не треба забувати, що Європейський Союз - це ще не вся Європа і відповідно має свої проблеми та недоліки. Але в нашій ситуації – це в першу чергу Союз країн, де повага до кожного індивідуума та верховенства закону є вирішальним щодо прийняття політичних рішень. Постає питання, а яке ми маємо до нього відношення, навіть в віддаленій перспективі, якщо по оцінкам журналістів та й самих народних депутатів, лише 5% народних обранців розмовляє англійською, або французькою мовою – офіційною мовою Європейського Союзу. Яка адаптація українського законодавства до стандартів ЄС в принципі може бути, якщо наші парламентарі не знають офіційної мови ЄС. І тут не треба себе обманювати. Тут треба сказати, що початок Європейської інтеграції лежить в площині поглиблення міжпартійного співробітництва з політичними партіями країн – членів ЄС.

Під час зустрічі з головою молодіжного крила Незалежної партії Ісландії, Інгре Сергерсоном, він сказав дуже прості і важливі слова. На початку 20 століття Ісландія була однією з найбідніших країн світу. Ісландію сучасну зробили ісландці. Тут можна замислитися, що роблять українці для власного життя. Частійше всього вони виїзжають за кордон замість того, щоб працювати на власній землі. А якщо їм заважають це робити – вони частіше всього пьють та матюкають цю владу і цю країну. А треба почати з себе – вчитися, боротися та не сидіти вдома коли треба вийти на вулицю і сказати “ Вставай Україно”.

Пару слів про Ісландію.

Найстаріша представницька демократія світу. Острів, який об'єднує Європу та Північну Америку, міст між Європейським заходом та Американським, космічний ландшафт, Аврора Пуераліс (Чиста Зоря), країна гейзерів та вулканів, країна, яка живе рибною ловлею й дихає вільним вітром Атлантики та північних морей.

Ісландія – країна першого в світі парламенту, де суворі кліматичні умови та обмежені ресурси створили все для того, щоб ісландці, яких тільки 280 000 побудували таку політичну систему та систему соціальних відносин, при якій не можливо брехати, бо ісландці все знають про усіх, й підтвердженням цього – найстаріше генеалогічне дерево нації (з 1800 року – повна база даних про усіх ісландців). Деякі родини доходять в своїх генеалогічних коріннях до 6 століття нашої ери. Це багато про що свідчить В таких умовах, розвиток нації – це спільна відповідальність усіх перед усіма. В наших умовах, де люди були, є, і ще довго будуть тільки засобом будівництва держави, навіть з назвою “демократична Україна”, поява консолідуючої ідеї рівна рятуванню нації від деградації до третьосортної. Ми не хочимо собі сказати, що наша країна поки залишається країною “фантомом”, яку визнала світова спільнота тільки як кредит, який вже приходить час повертати. СОТ, НАТО, ЄС? І тут ми залишаємося осторонь світових процесів, або беремо участь в якості спостерегачів. Активними гравцями ми станемо ще не скоро, якщо не врахуємо цивілізаційний досвід розвинутих демократій. Україну чекає на потрясіння заради усвідомлення, що політична нація в 48 мільйонів – це спільнота в 48 мільйонів людей, де кожний має бути абсолютно рівним перед іншим в своєму праві на гідне людини життя”.

І на закінчення.

Під час 92-го виконавчого комітету ДЕМІК було поінформовано Демократичну молодіжну спільноту Європи про політичну ситуацію в Україні і про неофіційний початок виборчої кампанії, яка за оцінками представників української делегації, може дати всі можливості кандидату від демократичних опозиційних сил, Віктору Ющенку, перемогти вже в першому турі виборчих змагань при умові дотримання усіх міжнародних демократичних стандартів проведення виборів з боку офіційної влади.