Лист зі Сходу

02:00, 29.12.2002

Автор: Адміністратор

Дорогі ХДМівки та ХДМівці!

Свята вже почалися і наші серця радіють, що Святий Миколай не забува діточок зі Сходу України.

Нам пощастило бути причетними до акції “Хода з Заходу на Схід”, яку організовувала коаліція молоді “Наша Україна” за підтримки політичного блоку “Наша Україна”.

Подорожуючи великими просторами нашої Батькивщини, розумієш який потенціал і яка духовність прихована у нашому багатостраждальному народові, який терпить брехню владних політиків і сумлінно чекає на чудо.

Треба було там бути і бачити, як маленькі Шосткинці, які ще не чисто розмовляють Українською, були щиро раді тому, що про них не забув Святий Миколай.

Чесно скажу, слів замало, щоб передати радість в очах діточок з будинку інтернату для сиріт та хворих діточок з реаблітаційного центру, які чекали і дочекалися Святого Миколая.

Велика подяка усім хто був причетним до цієї акції.

Спасибі Сашку Яремі за його мудрість і витривалість, спасибі Любі Пастрюліної за її координацію цього проекту, спасибі Петру Порошенко за його солодощі, спасибі усім нашім партійцям за їх пряму підтримку, спасибі усім нашім ХДМівцям, які не були осторонь, спасибі Спілці Української Молоді та Молодіжному Націоналістичному Конгресові за допомогу та участь в цій акції, спасибі хлопцям з Волинської Духовної семінарії, спасибі Вірі, Наталці та Оленці з Луцька, що відгукнулися і ризикнули їхати в далекій Схід.

Я знаю, що десятки наших були в подорожі в ці дні. Івано-Франківськ і Львів, Тернопіль і Житомир, Дніпропетровськ і Луганськ, Запоріжжя і Суми, Ужгород і Надвірна.

Ігорю і Наталка, Ілля і Ростик, Дмитро і Максим, Наталка і Юлька, Олег і Арсен, Катерина і Андрій, і ще десятки добрих імен. Я боюся когось не згадати, але втішає тіки одне, що людська вдячність завжди обмежена. Тому, просто хочу сказати – це була добра справа, і Слава Богу що нам це вдалося.

І не дивлячись на всі негаразди та політичні втрати ми залишаємося непереможні, бо ми йдемо разом.

ХоДіМо разом.

“Вставай сонце, вставай, вставай…”

З повагою,

Ваш Владіс