Чи має право на життя?

03:00, 15.05.2009

Автор: Адміністратор

Колись на них тикали пальцями, називали покритками, обмазували смолою паркани, підпалювали домівки. Нині ж вони змінилися, як і змінився світ навколо них. Змінилися моральні принципи й загальне відношення до матерів-одиначок. Люди винайшли десятки засобів контрацепції та дослідили усі медичні аспекти функціонування людського організму. Тоді чому ж кількість абортів у нашій країні невпинно зростає?

Більшість жінок стверджує, що це єдиний шлях до вирішення проблеми. Молоді дівчата вірять, що аборт не змінить їхнього намріяного майбутнього, для декотрих це спосіб уникнення краху світлих сподівань і планів.

«Аборт – шлях до затяжної депресії», – стверджують лікарі, «Аборт – насильницьке вбивство ненародженої дитини», - каже Церква. А що закріплює закон? Статею 50 Закону України «Про охорону здоров’я» кожна жінка може перервати небажану вагітність, тривалістю не більше 12 тижнів. Варто зазначити, що й тут стаття закону не завше виступає в якості табу, адже нерідко бажання жінки позбутися дитини стоїть понад законом. Щороку в Україні аборти роблять 22 з 1000 жінок дітородного віку. Інтернет-видання пишуть, що у нашій країні на 100 пологів припадає 94 аборти. Таким чином, щорічно наша держава втрачає сотні тисяч потенційних українців. То як же ми можемо дискутувати про проблеми вимирання нації, не беручи до уваги такої шокуючої статистики?!

Загальною декларацією прав людини (1948 р.) затверджується право на життя.Воно зафіксоване й у ст. 2 Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основних свобод (1950 р.). Про нього наголошено у ст. 6 Конвенції про права дитини (1989 р.) й у великій сукупності законів держав світу. Статею 27 Основного Закону України гарантується невід’ємне право кожної людини на життя і його захист – це обов’язок держави. «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя,» – гласить Конституція. Невже? На жаль, наші закони не визначають, чи маленька дитинка, що розвивається в утробі матері, має це ж саме право. Тому, певно, й порушення цього «законного» права на життя не притягує до прямої відповідальності та не веде до жодного покарання.

Цікаво, чи владне жорстке регулювання законом вирішити проблему абортів? Яскравим прикладом є країна-сусід Польща. У Польщі проблеми абортів «не існує», бо є заборона на них. Відтепер польські жінки вимушені їхати за кордон аби здійснити вбивство своєї ненародженої дитини. У  Великобританії для медичного аборту потрібні висновки двох лікарів про його необхідність згідно до закону про аборт (1967 р.). У квітні 1992 після 15 невдалих спроб змінити закон 1967 року парламент ухвалив рішення про зниження тимчасового обмеження на аборти до 24 тижнів.

Громадські організації, які виступають проти абортів, звертають увагу на необхідності проведення інформаційно-просвітницьких кампаній з метою запобігання абортів та впровадження програми статевого виховання до навчального процесу у школах та ВНЗ.

Існують думки про заборону контрацептивів. Але це ж нісенітниця! Така ситуація призведе лише до поширення всякого роду статевих захворювань та й викличе ряд інших проблем. Декотрі вважають за необхідне внесення змін до Конституції та прийняття додаткового закону, який би закріплював права ненародженої дитини на існування і забороняв би аборти. Але й тут існує загроза збільшення кількості покинутих дітей, як це свого часу було в Румунії за часів правління Чаушеску.

Аборт заборонений більшістю світових релігій — християнством, ісламом, іудаїзмом, буддизмом. Він заборонений законами деяких розвинених країн світу. Та очевидним є лише одне: жодні заборони не в змозі знищити таку складну й багатопланову проблему, що формувалася століттями. Більше того, усе наше суспільство – це сукупність відносин дорослих дітей. І варто лишень згадати, як реагують діти на будь-які заборони.

Загальновідомий принцип не буде тут зайвим. Вирішення глобальних проблем передусім починається з малого. Зміни необхідні! І починати їх потрібно з себе. Якщо кожен індивід усвідомить цінність людського життя, значення міцної сім’ї та збудує власні високі моральні принципи існування й на їх основі виховуватиме своїх дітей, то світ неодмінно зміниться на краще.

То що, панове, починаємо?

Катерина Горблюк