Світові та українські ЗМІ поширили інформацію, що Україна бойкотує вручення Нобелівської премії на знак протесту проти нагородження китайського дисидента Лю Сяобо удостоєного премії миру «за довгу і ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї», та засудженого на батьківщині до 11 років ув’язнення «за заклики до повалення державного ладу». Вітчизняні МЗС та Адміністрація Президентавідхрещуються від бойкоту, називаючи причиною зайнятість посла.
Відомо, що МЗС Китайської Народної Республіки напередодні поширило заяву, що більшість країн у знак протесту не будуть присутніми на цьогорічній церемонії.
Знаючи про гострий політичний контекст даної церемонії Українське МЗС, тим не менш, обрало не приймати в ній участь, чим, поза сумнівом, продемонструвала свою підтримку позиції КНР.
За даними Нобелівського Комітету 44 країни підтвердили свою участь в церемонії ще 2 не відповіли на запрошення та 19 країн зокрема Росія, Казахстан, Колумбія, Туніс, Саудівська Аравія, Пакистан, Сербія, Ірак, Іран, В'єтнам, Афганістан, Венесуела, Філіппіни, Єгипет, Судан, Куба, Марокко і Україна відмовились взяти участь у церемонії.
Основну частину списку держав, що підтримають протест Китаю складають країни з недемократичними формами правління, які відкрито заявляють про бойкот церемонії. Недивно, що авторитарні режими де жорстко обмежуються права і свободи громадян, де адміністративний тиск, вбивства журналістів, розправи над політичними опонентами є поширеними інструментами влади, виступили солідарно з Китаєм, засудивши відзначення дисидента Нобелівською премією. Таким чином відповідні країни, по суті, висловили свою підтримку режиму Комуністичної Партій Китаю та зневагу до самопожертви громадського діяча, що бореться за демократію та свободу свого народу.
Зусиллями Української дипломатії в списку ідеологічних опонентів демократичного світу опинилась і Україна. Причини відсутності Українського посла на церемонії є в данному випадку фактором абсолютно другорядним, і скоріше за все штучно створеним, зрештою завжди можна делегувати заступника. Важко повірити, що вітчизняне МЗС, давши можливість послу відмовитись від участі в церемонії, не розуміло політичних наслідків цього кроку. Якщо це так, то наша дипломатія вже в котре показала як рівень її професійності не тільки не сприяє, а і системно шкодить розвитку України як суб’єкта міжнародних відносин.
Але розуміючи орієнтири і пріоритети нинішньої Української влади і беручи до уваги вересневий візит Януковича до КНР, абсолютно очевидно, що це свідомий, спланований і скоординований з рядом інших держав, в тому числі і з Китаєм і з Росією, крок, що несе відповідний політичний меседж для всього світу і лише для власних громадян прихований недолугими виправданнями на зразок необхідності для посла бути 10го лютого на нараді у Києві, що до речі вже викликає у журналістів серйозні сумніви.
Очевидно, що з боку української влади це не просто кон’юнктурна позиція по окремому міжнародному питанню це ідентифікація світогляду, демонстрація пріоритетів та орієнтирів чинного керівництва держави. Достатньо подивитись на ситуацію із свободою слова, на дії СБУ та правоохоронних органів за останній рік щоб розвіялись будь які сумніви в закономірності перебування нинішньої України в числі однодумців Ірану, Росії, Пакистану, Казахстану та інших далеко не демократичних країн. Моделі державного устрою цих держав взяті командою Віктора Януковича за приклад і безкомпромісно втілюються в Україні. Якщо сьогодні суспільство не чинитиме супротив взятому владою курсу, дуже скоро ситуація з громадянськими правами із критично загрозливої перетвориться на практично безнадійну при чому на прикладах тих самих держав очевидно, що економічних переваг для громадян авторитарна влада теж не несе через свою безконтрольність і корумпованість. Це загрожує Україні втратити шанс на відродження на багато десятиліть, а можливо і назавжди.
Світові та українські ЗМІ поширили інформацію, що Україна бойкотує вручення Нобелівської премії на знак протесту проти нагородження китайського дисидента Лю Сяобо удостоєного премії миру «за довгу і ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї», та засудженого на батьківщині до 11 років ув’язнення «за заклики до повалення державного ладу». Вітчизняні МЗС та Адміністрація Президента відхрещуються від бойкоту, називаючи причиною зайнятість посла. 