Ad hoc стратегії і дострокові вибори
02:00, 04.12.2008
Автор: Адміністратор
https://www.podrobnosti.ua/analytics/2008/10/14/560534.html
Віктор Андрусів, директор Інституту ДемАльясну ім. Р. Шумана
Типовою політичною битвою є ситуація, коли одна сторона - влада захищається, а друга – опозиція наступає. Це взагалі один з найпоширеніших сценаріїв розгортання бойових дій, відомий нам з часів винаходу шахів. Ті, що нападають нав’язують свою гру, ті, що захищаються мають виконати подвійну функцію: відбитись і перемогти. Обидві сторони володіють заготовленими різними стратегіями дій, які вступають в силу за виникнення сприятливих умов. Розгубленість або відсутність запланованого наперед сценарію дій рівноцінна поразці на полі бою.
Українська політика за ступенем креативності давно б’є світові рекорди по нестандартному розвитку стандартних ситуацій. В цілому, з експертної точки зору, прогноз на розвиток осінніх подій мав виглядати таким чином: Партія регіонів та Балога штурмують Кабмін, який зі всіх сил відбивається. Без сумніву, в цьому прогнозі передбачалося настання кризи, і можливо дострокових виборів. Однак, ситуація розгорнулася не стандартним один нападає інший захищається, а нападом всіх на всіх. Секретаріат вирішив напасти на західний рейтинг прем’єра звинуваченнями в проросійській зраді, БЮТ вдарив по найболючішому місцю Президента – повноваженнях, а Партія регіонів приєдналась до всіх нападів з різних сторін. В підсумку, відбувся вибух, який повністю знівелював стратегії всіх учасників і розметав їх по неприйнятних для них нішах.
Так, пропрезидентські політики почали зі всіх сторін критикувати Партію регіонів, що зовсім не відповідає всім попереднім крокам на зміцнення союзу Ющенка-Ахметова. Партія регіонів почала діяти спільно з БЮТ, що взагалі шокує, якщо згадати висловлювання Тимошенко щодо Януковича. І нарешті БЮТ, який зберігає достатній рейтинг, і якому в контексті світової кризи вигідно перевісити економічні шишки на інший уряд, відчайдушно вчепився в прем’єрське крісло. Всі три політичні сили почали поводитись в супереч попередній логіці розвитку подій. Фактично, хаос змусив учасників битви шукати ad hoc стратегії, що ще більше заплутувало їх в метушні безвідповідальності та непослідовності. І от, в умовах повної самодискредитації лідерів передвиборчих перегонів оголошуються дострокові вибори. Сам факт їх настання не був особливою несподіванкою. Однак, безсумнівно, ніхто не зміг використати вересневі протистояння з користю для передвиборчої боротьби. Хаос зруйнував останні принципові позиції політичних сил, як, наприклад, неможливість союзу ПР та БЮТ, і в цьому контексті постає актуальне питання: з чим йти на вибори? Не встигнувши виробити ad hoc стратегії для боротьби за коаліцію, провідні політичні сили змушені виробляти ad hoc стратегії на дострокові вибори.
Наша пісня гарна й нова
Чому Президент розпустив парламент? Це питання спрямоване не на пошук причин, а на пошук найбільш вигідної для Віктора Ющенка ситуації, яка вимірюється новими шансами зберегти президентську посаду. Дострокові вибори не пропонують сьогодні жодних очевидних відповідей. Попри всі попередні розрахунки проходжень і не проходжень – ситуація може стати для Президента ще гіршою. Найбільшими ризиками залишаються проходження в парламент Партії регіонів із достатньою кількістю сателітів для формування самостійної коаліції. Тоді, Секретаріат втратить найменші важелі для втручання в діяльність нової влади, оскільки домовленості досягнуті в процесі подання кандидатури прем’єра не будуть довготривалими. Ще гірше те, що вимушеними союзниками знову стане БЮТ. Фактично, немає гарантій, що Президент збереже золоту акцію в парламенті, але гарантовано, що він не отримає можливості поставити свого прем’єра.
Натомість, значно вигіднішою ситуацією для Президента є підвішений парламент, і в силу цих обставин підвішений Кабмін. Очевидно, що в серпні команда Віктора Ющенка навіть уявити собі не могла тимчасове блокування БЮТ і ПР. В підготовці до осінніх битв представники президентської команди зосередили свою увагу на газі. Їхня попередня стратегія будувалася на превентивному ударі по можливості Тимошенко домовитись за дешевий газ, що відповідно мало підтвердити її зраду. Однак, в парламентському хаосі вересня більш ефективною виявилась ad hoc стратегія звинувачення БЮТ і ПР в коаліції, що в підсумку значно покращило рейтинг пропрезидентським силам, але завдало шкоди власним потенційним союзам з регіоналами. Невизначеність ситуації, в умовах якої відбувалось незначне покращення суспільної підтримки Ющенка, і було найвигіднішою позицією для нього. Значно простіше було руйнувати і створювати коаліції з БЮТ, ніж розпускати і вибирати парламент.
Таким чином, ухваливши указ про дострокові вибори, Президент втратив найвигіднішу для себе ситуацію і зараз потребує нової ad hoc стратегії. Зважаючи на ряд несприятливих умов, як низькі рейтинги та 70 % виборців, які не хочуть дострокових виборів, нова стратегія має дати відповідь на питання чому розпустили парламент та чому голосувати за тих, які не скасували депутатську недоторканість? Оптимальне рішення – це уникнення будь-яких відповідей. Скоріше за все, передвиборча пропрезидентська стратегія передбачатиме досягнення великого результату різними проектами. Це, самостійна участь НУ, на чолі з Кириленком, ЄЦ на чолі з Крілем або Балогою, Черновецького з блоком свого імені, цілком реально блок Раїси Богатирьової, можливо і певна ставка на Тягнибока з іншими націонал-патріотами. Кожен з цих проектів не пересікається на електоральному рівні, і, водночас, всі разом можуть гарантувати понад 15%. Значні переваги можна отримати від такого формату і після виборів, коли замість однієї золотої акції будуть декілька. Зрештою, саме фракції утворюють коаліцію, відповідно чимало місця для маніпуляцій і тут. Наприклад, об’єднавши з ПР ЄЦ, Черновецького і Богатирьову, а НУ залишити в опозиції. Так будуть збережені і владні гарантії, і політична нейтральність до регіоналів.
«Тільки розслабишся зразу…звільнять»
Чому БЮТ не хоче на вибори? Питання знов ж таки перебуває в площині максимально вигідної ситуації. Як і у випадку з Ющенком, Тимошенко не має жодних гарантій отримання влади після виборів. Але вона й немає гарантій її збереження зараз. Сумнівно, щоб посада недієздатного прем’єра під час колосальних економічних криз могла б бути особливо вигідною в контексті перемоги на президентських виборах. Результативні голосування спільно з ПР – це тимчасові співпадіння інтересів, і сподіватись на те, що це мало б місце під час ухвалення бюджету – наївно. Ідеальна стратегія Тимошенко мала б виглядати наступним чином: захоплення електоральних висот – пенсії, стипендії, соціальні подачки, проголошення ще ряду програмних ініціатив, і перехід в опозицію із статусом жертви провокацій Президента.
Водночас, ad hoc стратегії як потенційна коаліція з регіоналами та капітуляція перед НУНС стали програшними для Тимошенко. Ці стратегії не створили передумов для успішної участі в дострокових виборах. Тому, щоб не шукати пояснень на питання про співпрацю з Януковичем та Путіним, бютівцям найвигідніше скасувати дострокові вибори. Однак, і до цього прихильники Тимошенко не готувались під час кризи, оскільки намагалися встигнути зробити коаліцію до визначених дат, а не боролись з правовими поясненнями можливостей Ющенка розпустити парламент. Агресивна діяльність по захопленню приміщень, блокуванню трибун і Майданні протести – не врятували Януковича від дострокових виборів, очевидно, не врятують і Тимошенко.
Насправді ж криза і дострокові вибори давали багато можливостей для ЮВТ прийняти рішення, які б посилювали її підтримку та шанси уникнути дострокових виборів. По-перше, необхідно було зберегти сценарій звинувачення Ющенка в прагненні об’єднатись з регіонами і для цього звільнити Тимошенко. По-друге, необхідно було звинувачувати Президента в викиданні коштів на вибори, тоді коли багато сімей постраждали від повені і потребують матеріальної допомоги. І по-третє, треба було всіляко демонструвати свою незалежність від посади. Нажаль, цього не було зроблено і тепер БЮТ піддав ризику не тільки перемогу на дострокових парламентських виборах, а й на президентських. Тим не менше, вперте бажання прем’єра зберегти свою посаду свідчить про те, що крісло президента втратило для неї свою актуальність. Очевидно, технологи Юлії Володимирівни порахували, що простіше домовитись про конституційні зміни на користь посади прем’єр-міністра із ПР, ніж йти на нищівну президентську кампанію проти Віктора Ющенка. Справа ж не в кріслі, а кількості влади, яку воно уособлює.
«Тихіше їдеш, далі будеш»
Чому регіони почали співпрацювати з БЮТ? Як і інші політичні гравці ПР мала свою ідеальну стратегію, яка зводилась до відставки Тимошенко. У всьому іншому бачення ідеального стратегії розкололо колись єдину команду. Для одних ідеальна стратегія передбачала коаліцію з НУНС і прем’єрство представника ПР, але не Януковича. Для останнього – найкращим варіантом мабуть були дострокові вибори та консолідація партії. Тому вся подальша поведінка ПР під час кризи визначалась внутрішньою боротьбою за лідерство.
Спільним голосуванням з БЮТ Віктор Янукович дотримувався своєї стратегії повернення лідерства. Однак, коли спільне голосування переросло в можливість створення коаліції він став жертвою парламентського хаосу і йому довелось шукати ad hoc стратегій. Такою стратегією в підсумку стало вичікування. Усвідомивши, що битва розгортається між Президентом і прем’єром, лідер регіоналів вирішив не отримувати зайві травми. Вичікування оправдало себе достроковими виборами, однак, теж не створило сприятливих умов ПР для участі в них. Дострокові вибори як нікого влаштовують Януковича, однак, він мусить розуміти, що без мостів з Ющенком посаду прем’єра він не отримує. Це значною мірою ускладнює і формат передвиборчої кампанії. Віктор Федорович розуміє, що в контексті майбутніх президентських виборів, йому необхідно довести свою конкурентність насамперед всередині партії. Поступовий ріст інших лідерів-фаворитів Ахметова, як Колесников та Богатирьова, ставить під сумнів його лідерство в майбутньому і, взагалі, цілісність партії.
Парламентський хаос змусив провідних політичних гравців відступити від своїх спланованих стратегій і вдатись до ad hoc. Наслідки цього можуть викликати повне переформатування політичної ситуації: від зміни позицій основних гравців, до їх повної трансформації або заміни. Вдавшись до нестандартної битви, всі її головні учасники ризикують програти.
