6й Саміт Ялтинської Європейської Стратегії пройшов за участю представника Демократичного Альянсу.
03:00, 01.10.2009
Автор: Адміністратор
Якщо ще декілька років назад ДемАльянс підтримував волонтерами молодіжну конференцію Ялтинської Європейської Стратегії – YES University та не мав можливості долучитись до роботи набираючого популярності саміту, то вже в цьому році Міжнародний Секретар організації брав активну участь у заходах YES 2009, що вшосте зібрали в Лівадійському Палаці відомих політиків, бізнесменів та науковців з різних куточків світу.
Говорили про світ після кризи, Українську перспективу членства в ЄС, стосунки України з Росією та майбутні вибори Президента України.
Відмінно підібрані спікери тематичних панелей, надзвичайно професійна ведуча Христя Фріланд (The Financial Times) та чудова робота команди організаторів – зробили два дні саміту дуже інформативними, динамічними та цікавими.
Говорячи про економічну кризу, видатні світові фінансисти, такі як: Джордж Сорос, Домінік Страусс-Кан (голова МВФ), Алан Грінспан (голова Федеральної Резервної Системи США 1987-2006), що приймали участь в дискусіях завдяки телемосту з Нью-Йорком, а також присутній Джеймс Волфенсон (Президент Світового Банку 1995-2006) сходились на тому, що пік світової економічної кризи вже позаду і небезпека колапсу системи в минулому, але певні ризики, особливо соціальні як і наслідки кризи залишатимуться актуальними ще мінімум декілька років. Першочерговим завданням найбільш економічно розвинених країн, які тепер визначаються форматом великої двадцятки G20, є побудова єдиної системи функціонування та координації світових фінансових ринків. Очевидною є тенденція зміщення центру виробництва світового ВВП з Євроатлантичного простору до Центрально та Східно-Азійського регіону, де головну роль і надалі відіграватиме Китай, що, на сьогоднішній день, є третьою, а в наступному році стане другою економікою світу.
В обговоренні європейської перспективи України було мало оптимізму. Старі хвороби України: політична криза, відсутність стратегії розвитку, тотальна корупція, розходження в обіцянках та реальних діях політиків, низький рівень громадської підтримки, залежна судова система, величезний розрив між економічним, соціальним та інституційним розвитком України та країн членів ЄС, залишають питання членства України в ЄС під великим сумнівом і ставлять його в ряд теоретичних проектів включення до складу ЄС Турції, Грузії, Вірменії в невизначеній довгостроковій перспективі. Крім вирішення внутрішніх проблем, на даному етапі, Україна може рухатись до ЄС інструментами зовнішньої політики, уклавши нову підсилену угоду з ЄС, що очевидно не буде підписана до президентських виборів, та активно приймати участь в проекті Східного Партнерства, запропонованого ЄС як новий формат стосунків.
Ключовим питанням в обговоренні Україно-Російських стосунків була енергетика і надважливе для Європи питання постачання енергоресурсів з Росії через Україну. Тон дискусіям задавав колишній посол Росії в Україні, а нині Спеціальний представник Президента РФ з економічних питань у країнах СНД - Віктор Черномирдін. В притаманній російським політикам вищого ґатунку зверхній манері, що іноді межує з хамством, високопосадовець різко критикував Європейський проект альтернативної газотранспортної труби НАБУККО, насміхався над роботою Українського нафтопроводу Одеса - Броди у реверсному напрямку, звинувачував Українських керівників у погіршенні стосунків з Росією, агітував працювати в межах Єдиного Економічного Простору, та закликав ЄС і Україну повернутись до питання створення газотранспортного консорціуму за участю Росії. В унісон пану Чорномирдіну підспівував колишній Президент України - Леонід Кучма, з задоволенням наголошуючи, що за його керівництва таких проблем у стосунках з Росією не було, забувши вже напевно про свої термінові президентські відрядження до коси Тузла в 2003му році. Конструктивну і аргументовану опозицію випадам Чорномирдіна склав заступник генерального директора центру Разумкова Валерій Чалий, який впевнено наголосив на неприйнятному баченні російським керівництвом України сферою свого впливу, що доречі документально сформульовано і в стратегії розвитку РФ і в концепції національної безпеки РФ, обґрунтував безперспективність участі України в ЄЕП як нерівноправного партнера, та наголосив на цілеспрямованій недружній інформаційній політиці РФ щодо України, яка вже призвела до того, що ворогом номер три після США та Грузії 80% Росіян вважають Україну. 
Перед учасниками також виступили три найрейтинговіші кандидати в Президенти України. Тимошенко підтвердила всій імідж чудового оратора та визнаного популіста. Маніпулюючи економічними індикаторами та гнучко ухиляючись від прямих відповідей, вона випромінювала впевненість у власній перемозі та запевняла гостей у своїй проєвропейській орієнтації. Наймолодший з кандидатів Арсеній Яценюк – надія багатьох на прихід до влади нової еліти, своїми діями здавалось ховав ці надії разом з підтримкою європейського істеблішменту та і власне своїм рейтингом, що з початком активної фази його передвиборчої компанії демонструє впевнений рух вниз. Абстрактно відповідаючи на логічні питання щодо своєї команди і перших кроків на посаді Президента, він щиро обурився запитанню Анатолія Короля щодо ідеологічних вподобань та планів його політичної сили співпрацювати з загальноєвропейськими партіями, хоча здавалося б у кандид
ата, який прагне обійти в перегонах китів української політики, відповіді на ці питання мали б бути досконально опрацьовані та виважені. Віктор Федорович Янукович вже не здивував нікого новими проявами свого «блискучого» інтелекту. Забувши назву Косово та переплутавши Хельсінки з Стокгольмом, він з притаманними паузами розповів про економічні помилки Уряду та Президента, акцентуючи увагу на необхідності підняття соціальних виплат та наявності чіткої економічної стратегії в його політичної сили. Разом з тим, відповідь Віктора Федоровича на запитання про уроки та наслідки світової кризи не мала жодного натяку на оперування економічними категоріями і одразу здрейфувала в просторові міркування з області міжнародних відносин.
ата, який прагне обійти в перегонах китів української політики, відповіді на ці питання мали б бути досконально опрацьовані та виважені. Віктор Федорович Янукович вже не здивував нікого новими проявами свого «блискучого» інтелекту. Забувши назву Косово та переплутавши Хельсінки з Стокгольмом, він з притаманними паузами розповів про економічні помилки Уряду та Президента, акцентуючи увагу на необхідності підняття соціальних виплат та наявності чіткої економічної стратегії в його політичної сили. Разом з тим, відповідь Віктора Федоровича на запитання про уроки та наслідки світової кризи не мала жодного натяку на оперування економічними категоріями і одразу здрейфувала в просторові міркування з області міжнародних відносин.
В перервах учасники активно спілкувались між собою, обговорюючи тематичні питання саміту, та шукаючи спільні професійні інтереси. Серед гостей завжди можна було побачити усміхненого і впевненого в собі Віктора Пінчука, який здавалося насолоджується роллю привітного господаря і гостинно опікає присутніх своєю увагою. Гості відповідали на його відкритість взаємністю, створюючи атмосферу позитиву, взаємоповаги, та віддаючи належне зусиллям організаторів у великій справі, якій слугує YES.
В статті використані фото з офіційного сайту YES: yes-ukraine.org
Поділитися Всі новини