Як достукатись до керівництва ВНЗ або проблема самоврядування у вищих навчальних закладах

Загальновідомо, що самоврядування у ВНЗ Донецька або взагалі не працює, або є дуже неефективним. Щоби не бути голослівним, наведу два приклади, що добре висвітлюють проблемні моменти в урядуванні закладом.

ДонНУ. За попереднього ректора у ВНЗ булозапроваджено дурнувату практику, що полягала у забороні відвідувати гуртожиток. Мешканці гуртожитку не могли вільно запросити до себе гостей. Навіть батькам доводилося навідувати дітей, долаючи перешкоди й влаштовуючи сварки з охороною. Разом із тим, відомо, що такі заборони є протизаконними, позаяк гуртожиток не відноситься до списку об’єктів, на які поширюються обмеження у вільному доступі громадян України.

Студенти через свого представника неодноразово звертались до адміністрації, але їх не було почуто. Тоді «Молодь Демократичного Альянсу» в листопаді минулого року ініціювала колективне звернення (530 підписів студентів) до ректора щодо допуску гостей до гуртожитку, й проблему було миттєво розв’язано. Але чому цього не можна було зробити без процедури збору підписів? Чому питання не можна буловирішити раніше і з меншим галасом?

Члени Студради – органу, що безпосередньо представляє й захищає права студентів перед адміністрацією, мешкають у цьому ж гуртожитку і, безумовно, були обізнані щодо проблеми. Чому ж вони бездіяли?Те саме питання й до профкому студентів, деканату тощо. Чому?

ДонНТУ. Студрада 9-го гуртожитку, котра складається зі старост поверхів, раз-два на місяць вривається до кімнат і здійснює жорсткі перевірки: шукає, до чого причепитись. Зазирає під матраци, дивиться, щоб посуд стояв на «тому»  місці. Якщо знаходить «недолік», виписує наряд. Саме так – наряд, як у армії. А в разі, якщо не відпрацюєш (приміром, не вимиєш підлогу на поверсі) або не даси хабара, – тебе виженуть. Особисто був свідком ситуації, коли в одного хлопця знайшли під ліжком поліетиленовий пакет із одягом і збирались за це призначити від 3-х до 5-ти нарядів. 

  Черга до студради за нарядами, 9-й гуртожиток студмістечка ДонНТУ

 Невже керівництво й в цьому випадку не знало про дану проблему? Як можна не помітити «дідівщину» у своєму гуртожитку?

Декан  факультету Комп’ютерних наук та технологій коментує ситуацію наступним чином: 

 "Это именно и есть дедовщина. Раньше был подобный случай – перебороли, а теперь снова… Горняки чувствуют свое превосходство над нашими студентами-программистами, вот и начинают наводить свои порядки. Мы разбавим студсовет студентами нашего факультета, соответственно, они будут отстаивать интересы своих сокурсников и в целом студентов с их факультета."

Такі приклади можна наводити і по інших навчальних закладах. Я бачу такий вихід із цього становища:

• Кожен Ректор, декан, завідувач гуртожитком, завідувач корпусом чи інша людина на керівній посаді у вищому навчальному закладі повинна зрозуміти, що вона працює на кошти народу, для народу і безпосередньо керує процесом навчання студентів задля їхньої користі.

•  Всі вище зазначені посади повинні вжити всіх можливих заходів для того, щоб і студенти розуміли, що не вони підпорядковані ректору, а ректор працює на них.

•  Якщо пошукати ректора вузу у соціальних мережах, його не знайдеш. Від кого ховатись? Чого боятись? Кожна людина на керівній посаді зобов’язана спілкуватись зі своїми підлеглими й керівництвом у доступний для студентів спосіб.

•  Необхідно створювати демократичні структури самоврядування студентів, діючі органи, які дійсно будуть представляти студентство та захищати їхні права, а не підписувати колективні угоди, заплющивши очі.

Таким чином,  якщо виконати вище вказане, на мою думку,  то проблема самоврядування та зв’язку студентів з керівництвом вузів буде вирішена.