Відлига консервативних кіл

З минулого року ми популяризуємо та просуваємо Закон «Про доступ до публічної інформації». Проводимо багато зустрічей, презентацій, розмов з одним меседжем: Робіть це, адже це не складно. І доволі часто зустрічаємось з іншою реакцію. Нас приходять послухати, з нами подискутувати, щоб зрозуміти, яким чином цей закон обійти. Так було і під час тренінгу з представниками Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненергія» восени минулого року. Працівники не приховували свого ставлення до закону. Втім, не отримали від мене взаємності)

Нещодавно, звернулась до них з запитом на інформацію. Першою реакцією на мій запит став дзвінок голови профспілки з питанням про зв'язок нашого тренінгу та цього конкретного запиту. А потім прийшла сама відповідь.

Зверніть увагу на передостанній абзац: «Підприємство до цього моменту не вважало, що Річний план закупівель на 2012 р. є суспільно необхідною інформацією (п.4, ч.2, ст.13 Закону №2939 («Про доступ до публічної інформації» прим. моє)), проте, якщо суспільство має до цієї інформації інтерес, то такий інтерес, відповідно до Закону №2939, Підприємство зобов'язано задовольнити». Ось це аргументація! І саме у такі часи розумієш, що зусилля затрачені не даремно.

Звісно, сама аргументація у відповіді спірна. Адже оприлюднення на сайті це не зовсім те що і надання інформації на запит. І регулюється це на мою думку не ст. 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (про те, що має бути на веб-порталі), а статтею 9, п. 2 цього закону (Замовники і учасники процедур закупівель та Уповноважений орган повинні сприяти залученню громадськості до здійснення контролю у сфері закупівель відповідно до законів України "Про об'єднання громадян", "Про звернення громадян" і "Про інформацію"), статтею 1, п. 1 (публічна інформація - …інформація створена в процесі виконання службових повноважень… ) та статтею 13 п. 4 - де визначено розпорядників інформації.

Але крига почала танути. Навіть у самих консервативних колах.