Вже багато сказано й написано про фальсифікації, про "депутатів", які за допомогою "чесних" судів, беркуту, членів ОВК крадуть голоси виборців, й малюють собі депутатські мандати за будь-яку ціну.

Тому хотілося б зробити декілька акцентів на те, що чомусь залишається поза увагою громадськості й ЗМІ.

З початком "перерахунку" голосів та скасування результатів волевиявлення народу України на догоду окремим "політикам", для яких влада й гроші передусів, опозиційні сили голосно заговорили про 12-13 округів, де об'єктивно перемогли одні кандидати, а влада вирішила зробити переможцями інших. 

В'ячеслав Кириленко писав наступне: "Є 14 округів, по яких влада хоче вкрасти нашу перемогу - 11 округів Батьківщини, 2-Свободи,1 -Удару. По них ЦВК повинна втрутитися - це наша вимога."

Але які саме ці округи? Й чому дуже скоро ця кількість скоротилась до 5 округів, по яким ЦВК поки не прийняло рішення, плюс два округи у Вінницькій області (11 та 14), рішення по яким прийнято, але суди ще продовжують розгляд цих справ. Отже всього сім. Куди ділась половина сфальсифікованих округів? 

В проекті постанови ВР, поданої від імені Арсенія Яценюка, вимагається притягти до відповідальності за фальсифікації наступних кандидатів в депутати: округ № 11 - О. Домбровський, № 14 - В. Жеребнюк, № 94 - Т. Засуха, № 95 - П. Мельник, № 130 - Ф. Ольшевський, № 132 - В. Травянко, № 194 - В. Жуковську, № 197 - Б. Губського, № 198 - В. Олуйка, № 211 - І. Лисова, № 215 - Г. Герегу, № 216 - О. Супруненка, № 223 - В. Пилипишина.

З Мельником, Ольшевським, Жуковською, Лисовим, Герегою, Супруненком - все ясно. На цих 6 округах виборцям, опозиційним депутатам та громадським активістам вдалось ефективно продіяти фальсифікаціям й відстояти вибір народу України. 

По двум Вінницьким округам ситуація й досі не зрозуміла. ЦВК оголосило там "переможцями" тих, хто знехтував волею народу, проте Вищий Адміністративний суд заборонив ЦВК публікувати результати виборів по цим округам, й боротьба за них ще триває.

На інших п'яти округах (94, 132, 194, 197, 223) планують провести перевибори. Проте, чомусь ні в кого не виникає питань, а навіщо їх проводити?

Адже вибори відбулись, за протоколами з кожної ДВК можна встановити результати виборів. Звісно, ті кандидати від влади, які дуже багато вклали в ці перегони, вирішили, що вони "недозволять" комусь іншому замість них стати депутатом й відбулось фальшування...

І після всього цього ЦВК каже, що "встановити остаточний результат неможливо". Таким чином ті люди, які спотворили вибір народу, які вкрали голоси (за повідомленням деяких ЗМІ) й (можливо) скоїли правопорушення - отримують не заведені на них справи, а другий шанс прорватися до Верховної Ради.. В якій цивілізованій країні таке можливо собі уявити?

Проте, навіть не це є найбільш цікавим, а те, що чомусь опозиція "забула" про декілька округів в яких так само було змінено результати волевиявлення українців. 

В постанові опозиції щодо фальсифікації на виборах, навіщось згадуються такі прізвища, як Лисов, Герега, Супруненко, які тільки намагались змінити результати;

але зовсім не згадуються кандидати по 20, 90, 182, 184 округах, яким вдалось вплинути на результати виборів, й які вже проголошені ЦВК переможцями. 

Так, як пише УП, понад 5,5 тисяч бюлетенів було зіпсовано на ОВК 182 в Херсоні, де різниця між переможцем та другим кандидатом становить лише 934 голоси. Тут переміг регіонал Володимир Сальдо. На другому місці був представник Батьківщини Олексій Урсуленко.

У Новій Каховці на ОВК 184 були зіпсовані 3623 бюлетені. При цьому різниця між регіоналом Миколою Дмитруком та самовисуванцем Іваном Вінником складає лише 22 голоси.

На ОВК 20 на Волині невраховано 2242 бюлетені при тому, що різниця між самовисуванцем Сергієм Мартиняком та опозиціонером Романом Карпюком складає 428 голосів.

В ОВК 90, де переміг Віталій Чудновський, зіпсовані 2028 бюлетенів при тому, що відрив Чудновського від кандидата від опозиції Олександра Марченка складає 322 голоси.

Ця ж технологія неврахування "зіпсованих" кимось (вже після підрахунку в ДВК) бюлетенів була застовована й на округах 11, 14, 132, 223. Проте, якщо про одні округи говорять й піднімають питання про захист результатів народного волевиявлення, чи перевибори, то про інші  чотири взагалі мовчать.

Чому опозиція не виступає проти фальсифікацій на округах, де "перемогли" Чудновський, Мартиняк, Дмитрук та Сальдо? Чому вона не вимагає на цих округах встановлення справжніх результатів виборів?