“Ти не один” або чому разом з ДемАльянсом можна змінити країну на краще
Відчуття що «ти не один» для більшості людей вкрай важливе, я вважаю. Особливо, коли ти не один в справі, яка потребує часу та постійного натхнення. Останній тиждень літа багато хто проводить по-своєму, а демальянсівці влаштували потужний комунікаційний майданчик, який я можу порівняти з мега-заправкою свідомості відчуттям «ти не один».
Щорічний табір ДемАльянсу «Країна Відповідальності» вже багато років поспіль влітку поєднує на умовному острові без більшості принад цивілізації – мабуть для гостроти відчуття – актив організації, який щороку більшає. Але цього року, як завжди, наша Країна Відповідальності відрізнялася від попередніх. Для мене та для багатьох, «хто вже не вперше» цьогорічний табір став такою собі сходинкою, на яку ми зробили колективного кроку, що є дуже важливо та цінно для кожного окремо та для команди вцілому. Поясню: згадуючи останнє коло, де всі висловлювали думки о 3 ранку біля ватри у тісному колі друзів та однодумців, згадуючі сльози на очах (власних та не тільки), згадуючи серйозність цих слів, що лунали, згадуючи ту спільну хвилю, на якій ми всі жили на Таборі, згадуючи як важливо та просто було обійняти сусіда і нічого більше не казати, згадуючи як екстрімально та плідно ми працювали і скільки в цю спільну організацію табору вклали, хочеться… ВЕРНУТИСЯ назад і жити так і там і з вами, друзі!
А насправді хочеться сказати світу (і думаю, багато хто може повторити це зі мною) –Я НЕ ОДНА! В мене є незліченна кількість людей, з якими добре робити все і в яких я впевнена: з цими людьми можна спільно варити кашу та , розробляти адвокаційні кампанії,мазати паштетом бутери та прибирати табір, сміятися та вигадувати жартівливі номери на творчий вечір та продумувати піар-кампанії, організовуватитабір на 150 людей та о 07:30 ранку співати гімн на піднятті прапору, засинати під пісні біля костру о 4 ранку та о 8:05, ще не прокинувшись проводити руханку та казати доброго ранку, країно! І що головне, відчувати, що нічого і ніяк інакше робити не треба і не хочеться.
Беручи до уваги досвід нашого спільного співжиття на Країні Відповідальності, що є з одного боку всього лише табором, а з іншого боку не таким вже і простим табором, дозволю собі зробити у висновку таку формулу:, що ми, ті хто там були + наші друзі + друзі наших дурзів + батьки та найближче професійне оточення і таки на правильному шляху у побудуванні такої країни, в якій буде гарно жити! І я вірю, що воно здійсниться, зараз вірю з новою силою та з новим натхненням.
Апогеєм фокусу став шостий з,їзд ВМГО «Демократичний Альянс», на якому обличчя людей, з якимими жили як родина в умовах відсутності інтернету та посудомиючих машин, змінилися на побриті та причесані, але все ті ж обличчя тих самих людей, яких впевнено можна назвати маленькими складовими великої потужної команди. Потужної не тому, що це піар-хід чи пафос, а тому що ми це відчуваєм, знаєм та можем довести, що періодично і робимо! На з,їзді відчуття «ти не один» закріпилося ще й тим, що друзі, колеги, з якими ми разом прийшли в ДемАльянс 5 років тому, тепер зробили крок вперед та взяли на себе більшу відповідальність! Важко описувати почуття словами, та може ви зрозумієте – я безмежно горда за себе (хоч я роблю не так і багато) та ДемАльянс, за кожного окремого члена цієї організації, за кожен окремий крок, який включає в себе три етапи «беремо відповідальність – робимо дію – закріплюєм результат», за те що ми вміємо ставити правильні цілі і досягати їх, за те, що ці цілі стосуються не нас особисто, як членів ДемАльянсу, а цілої країни та цілого народу.
Вобщєм, натхнення та думок в мене тепер БАГАТО, і судячи зі статусів в соцмережах, я не одна в своїх думках і спільна хвиля досі працює… тож, далі буде!
Завжди ваша, завжди з посмішкою, завжди рада бачити та чути
Вєра Грузова
оригінал на Блозі Демократичного Альянсу 01.09.2011
