ДемАльянс - Блоги - Табір «ДемАльянсівська Січ» або «свій серед своїх»

Табір «ДемАльянсівська Січ» або «свій серед своїх»

Всім друзям-демальянсівцям присвячується…
та з почуттям глибокої прихильності – сестрам Черевко, родині СемЬОхіних, Євгенії Матейчук та Інні Корсун, команді «Чотири танкісти і стажер» та звичайно полтавським курочкам.

ДемАльянс – це люди і мрії, любов і дружба,
честь і віра, і звичайно надія…

Чи потрапляли Ви колись у таку «країну», де забували про все своє реальне життя? Чи Ви колись звільнялися з роботи, бо Вам не давали відпустку саме на цей тиждень в «країні»? Чи дивилися з ненавистю на сірі обличчя пасажирів метро після повернення, бо тепер Ваші друзі щиро посміхнуться Вам тільки через рік!? А чи хтось колись розривав Ваше серце на декілька шматочків, які потрапляли в різні міста України?!

Зі мною це сталося в котре, бо я нещодавно повернулася з такої «країни». Ви думаєте я була на Кіпрі, відпочивала в готелі з обслуговуванням «аll inclusive»? Ні, я була на таборі «ДемАльянсівська Січ» в Полтавській області на Ворсклі, де я – суто морський житель, із неабияким задоволенням купалася та сплавлялася на карематах разом з друзями. А потім там же всі мили посуд, чистили зуби та брали воду для приготування їжі.

Я так довго збиралася з думками для їх викладення на широкий загал і вирішила писати про те і тих, хто найбільше вразив. Отже…

Розваги з друзями, то завжди неперевершений здоровий відпочинок, після якого залишаються спогади та коліно зі шрамом… Тому респект Алі Коваленко, яка змогла нас організувати, всім волейболістам і окрема пошана команді переможцю «чотири танкісти і стажер». Я вперше в житті бачила, такий спортивний запал та жагу до перемоги у непрофесійних спортсменів.

Сплав на карематах і без них по Ворсклі, водні бої та футбольні баталії. Сподіваюсь усі спробували свої сили в цьому, бо тепер будете чекати наступного року і кусати лікті, бо Ви не відчули дотик річкових рослин, дух перемоги та прісну воду в роті, а може Ви не встигли відчути себе Зіданом або шаленою вболівальницею.

Людині, яка виросла в Криму, дивовижним здається українське народне святом «Івана Купала». Вперше я доторкнулася до глибин української культури на ДемАльянсівські Січі. Дівчата, які старанно плетуть, переважно гарні, віночки і я, яка може просто попросити і добра дівчинка Юля зробить це за мене

. Каша-катанка, пиріжки і «вариво» (напій з суміші чаїв), це верх гастрономічного задоволення в польових умовах. Обіцяю до наступного року вивчити всі народні пісні, чого і всім іншим незнайкам бажаю.

А знаєте, що зачаровує більш за все? Місяць та зірки, яких не побачиш у забрудненому мегаполісі. Дивлячись темними ночами на ці небесні світила ти надихаєшся, переповнюєшся енергією та починаєш мріяти по-справжньому.

Цього року на таборі було багато нових і цікавих особистостей, що і стало причиною моєї «інтелектуальної та емоційно збентеженості».

Наші досвідчені колеги з Асамблеї ГО малого та середнього бізнесу України і громадського руху «Вільний простір» на чолі з Римою Білоцерківською привнесли в наш молодіжний та відпочивальник табір трохи роботи, серйозності та знань. А найбільше запам’яталися слова пісні у виконанні Ігоря Запрудського: «Так в ученьи, в бою и в труде, перепутанынашигода. Надобыть ЧЕЛОВЕКОМ везде, надобыть ЧЕЛОВЕКОМ всегда!!!». Я схильна довіряти старшим, чого і Вам раджу.

Цього року наш табір прикрасила гарна та розумна журналістка Наталя Соколенко – головна натхненниця турніру з Аспену. Особисто мене ця людина вразила своєю безмежною жагою до життя та перемоги (гра у волейбол таки вдалася), емоційністю, сміливістю та мудрістю. І звичайно зарядка для розуму у вигляді обговорення філософських текстів на життєво важливі теми під керівництвом Наталки, набула такого резонансу – тепер це улюблена гра ДемАльянсівців.

І на завершення… мої старі друзі не перестають робити мене кращою та надихати.У 2010 на Січі я зустріла нових миколаївських подруг та донецького друга, яких безмежно була рада бачити, так само як і божевільний Днєпр, любий ЖЕтомЕР, мужній Чернігів, чарівну Одесу та всіх-всіх інших. Я не перестаю дивуватися геройству наших жінок-матерів, і зичу Вам тільки сил та здоров’я. А коли мені говорять, що ДемАльянс чогось не зможе, то я згадую фразу "ПолітРада забирає найкращих" та наших лідерів: влучні, натхненні та непереможні слова Гацька та вбивчі докази Андрусіва.

Думаю ДемАльянсівська Січ – це чудовий привід почати писати блог – емоційний, справжній, душевний, драматичний, екстремальний, спортивний, курячий, полтавсько-український.