На шляху до демократії - проект закону про вищу освіту

           Що готує нам нове законодавство про вищу освіту? Європейська інтеграція, чи казка на старий лад (на прикладі аналізу проекту ЗУ "Про вищу освіту" від 28.12.2012). 

Закон України "Про вищу освіту" прийнято у 2002 році. А вже у 2005 році Україна, в числі інших 45 європейських держав, приєдналася до Болонського процессу. І тим самими поставила перед вітчизняними ВНЗ нові завдання та висунуло нові вимоги до умов і якості їх освітньої діяльності. 

Питання щодо інтеграції України до європейського простору вищої освіти були предметом неодноразових парламентських слухань, нарад, обговорень, конференцій, рішень органів державної влади тощо. Під час проведення відповідних заходів свої думки щодо основних проблем у галузі вищої освіти та шляхів їх вирішення висловлювали видатні науковці, керівники провідних вищих навчальних закладів України, інші спеціалісти та експерти у галузі вищої освіти.

В грудні 2012 та січні 2013 року на розгляд до Верховної Ради подано 3 законопроекти "Про вищу освіту": 

1. 1187 від 28.12.2012 (Сорока М.П., Ківалов С.В., Калетнік Г.М.)

2. 1187-1 від 11.01.2013 (Яценюк А.П., Кличко В.В., Тягнибок О.Я., Гриневич Л.М., Оробець Л.Ю., Павленко Р.М., Розенко П.В., Сич О.М., Фаріон І.Д.)

3. 1187-2 від 21.01.2013 (Балога В.І.)

Логічно вважати, що метою прийняття нового Закону України "Про вищу освіту" є забезпечення більш якісного правового регулювання відносин у сфері вищої освіти, створення єдиного освітнього простору в державі, інтеграція вищої школи України в Європейський простір вищої освіти, розширення доступу до здобуття вищої освіти громадянами України та автономії вищих навчальних закладів.

На мій погляд, сьогодні більш за все важливо знайти ту "золоту середину", яка зможе об’єднати особливості української системи вищої освіти та європейські корисні новації. Пояснюючи вибір для аналізу проекта Сороки М.П., Ківалова С.В. та Калетніка Г.М., зауважу, що він у структурі зберігає краще з минулого та пропонує багато новацій, хоча має і недоліки.

Отже, що нового?

1. Створення Громадської Ради з якості освіти

2. Створення Наглядової Ради при університетах та академіях

3. Створення Всеукраїнської студентської ради

4. Закріплення на законодавчому рівні статусу Наукових товариств студентів

5. Нові умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів.

6. Остаточне відмежування навчальних закладів за рівнями акредитації.

Проектом ЗУ передбачено, що "громадська рада з якості освіти є постійно діючим органом при центральному органі виконавчої влади з формування державної політики у сфері освіти і науки, який відповідає за забезпечення якості вищої освіти та забезпечує додержання вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих, професійно-технічних навчальних закладів і закладів". 

Начебто гарний орган і має гарну мету, але схема діяльності не прописана. Ось ще цікаве положення про персональний склад Громадської ради з якості освіти, який  "затверджується центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері освіти і науки". Тобто громадський контроль буде діяти лише після затвердження Міністерства? 

Відповідно до законопроекту в ВНЗ утворюється  Наглядова рада, яка є дорадчим громадським органом. Мета не дуже зрозуміла бо не пояснює яким чином буде здійснена. А от порядок формування не дуже демократичний: склад обирається вченою радою ВНЗ і Міністерством.

Таким чином, створення Громадської ради на всеукраїнському рівні та створення Наглядової ради  - ідея сама по собі цікава, але без механізмів формування та діяльності важка у виконанні. До того ж, не дуже ясно хто буде у складі цих органів.

Відповідно до статті 37 проекту створюється Всеукраїнська студентська рада  (ВСР), метою якої є представлення інтересів всього студентства України. Провівши дослідження виявлено, що ВСР існувала як консультативно-дорадчий орган при Президентові України (2001-2008), при Кабміні (2009-2010) і існує зараз при МОНмолодьспорт з 2005 року та затверджена Наказом міністерства. Виникає питання навіщо дублювати? І взагалі, наскільки корисний цей орган? Чи не доцільніше буде розвиток студентського самоврядування на місцевому рівні? Питання лишається відкритим.

Одне з кращих положень – положення про наукові товариства. Раніше статус та діяльність цих об’єднань регламентувались статутом наукового товариства та іншими нормативно-правовими актами, які стосуються діяльності цього органу. Проект нарешті закріплює їх статус на законодавчому рівні.  

Щодо умов вступу. За проектом правила прийому до вищого навчального закладу, затверджує його керівник (а не Вчена рада як раніше).І це не єдиний приклад розширення прав ректора, як керівника ВНЗ.

З’являється поділ для вступників-бюджетників та контрактників. Для осіб, які вступають до ВНЗ за контрактною формою відкривається можливість складати іспити, а не ЗНО (за діючим законодавством випускники, що закінчили школи після 2008 року приймаються на основі ЗНО, незалежно від форми навчання).

Новелою проекту слід вважати і можливість повторного курсу для студента-контрактника, який з поважних причин не виконав навчальний план. Начебто для студента добре – не відрахували, лишився на другий рік і продовжуєш навчання. А от що можна вважати поважною причиною невиконання плану та хто це вирішує – невідомо. Хоча логіка тут присутня – "ти сплачуєш кошти щоб тебе навчили".

Відоповідно до проекту поняття "вищі навчальні заклади" закріплюється лише за тими ВНЗ, що мають ІІІ та ІV рівні акредитації. З точки зору підвищення якості вищої освіти це зміна на краще. Але чи не бачили ми такої ситеми освіти раніше? Нагадаю, що до прийняття діючого ЗУ "Про вищу освіту" вищими вважались лише університети та академії.

Розглянувши проект закону(1187 від 28.12.2012), можу сказати лише одне – до досконалості нам ще далеко, але все ж таки є велика кількість позитивних змін, в тому числі дуже тішить спрямованість всіх проектів ЗУ "Про вищу освіту" до євроінтеграції та міжнародного співробітництва.