Книжковий Арсенал як дзеркало тенденцій в українському суспільстві

На моє переконання 2-ий Книжковий Арсенал став цікавим індикатором процесів, що відбуваються в українському суспільстві.

За спостереженням, приблизно 2/3 всіх книжок на фестивалі мали або дитячу, або історичну тематику. І це свідчить про певні тенденції.

Перший позитив в тому, що переважна більшість дитячої літератури була українською мовою. А це ринок, не ДержПлан. Отже ринок свідчить про переважний попит на україномовну дитячу літературу.

Другий позитив в тому, що принаймні в дитячій літературі злам відбувся. Українська культура, її образи, сюжети і декорації поволі стають урбаністичними. Це запорука того, що українська культура розвинеться, а не загине разом з українською сільською цивілізацією.

Третій позитив в тому, що змінюється типаж українського "героя нашого часу". З селянина-бідака, що був основним культурним героєм в українській радянській літературі, сучасний український герой це або шляхетний воїн, або маленький бургер/міщанин з ознаками підприємливості.

Четвертий позитив - з'являється україномовна література, на відсутність якої я вказував багато років - захопливі розповіді про науку ("Захоплююча алгебра", "Жива математика", "Математична кмітливість", "Геометрія мистецтв і ремесел", "Числа і фігури" і т.п.). Це дає надію на те, що збільшуватиметься і кількість дітей, зацікавлених науковою творчістю.

П'ятий позитив - розвиток україномовних популярно-енциклопедичних видань з супер-сучасними ілюстраціями. З'явилися яскраві джерела цікавої інформації про найрізноманітніші явища. В моєму дитинстві про таке навіть не мріялося.

Шостий позитив - історична література представлена переважно україноцентричним та патріотичним поглядом. Є винятки (Кремль працює), але то дійсно винятки.

Було звичайно і багато інших позитивів, але я вирішив виділити саме ці як ілюстрацію стану розвитку суспільства. Які висновки можна зробити? Я роблю наступні:

а) українська культура урбанізується;

б) український герой набуває рис, які варто і хочеться наслідувати;

в) судячи з пропозиції на ринку більшість батьків надає перевагу україномовному продукту в процесі виховання/навчання своїх дітей;

г) історична свідомість в суспільстві будується переважно на українській платформі, а не на імперських міфах.

Але проявилися і негативні тенденції.

Перший негатив - дуже мало видається бізнес-літератури і вона переважно російською мовою.

Другий негатив - мало спеціалізованої літератури для широкого кола фахівців (наприклад для програмістів чи інших поширених інженерних спеціальностей) і практично повна відсутність її українською мовою.

Третій негатив - катастрофічно мало філософської та футуристичної літератури. Чому це погано? Наприклад німці - про них кажуть, що вони остання нація в Європі, в якій навіть робітники читають античну філософію. А крім того кажуть що нації, які не читають філософів, не здатні створити "мерседес". В Україні на жаль відсутній масовий запит на філософську думку. Думаю це має пряму кореляцію зі зниженням технологічного рівня українською економіки до рівня нерозвинутих африканських країн.

Отже бачимо, що попри наявність певних позитивних тенденцій в українському суспільстві, для повноцінного розвитку йому не вистачає ще багатьох речей: масової бізнес-освіти і виховання якісних менеджерів; прагнення досконалості в професійній діяльності; запиту на інтелектуальність.

Впевнений, що коли в суспільстві запанує запит на ці цінності, ми дуже швидко побачимо відображення цього на виставкових стендах Книжкового Арсеналу. Пам'ятаймо, кожен з нас може посприяти цьому. Для цього треба працювати над собою та прагнути досконалості. Чого всім і бажаю.