Хочу, щоб у 2013 році…
У новорічну ніч я так і не встигла загадати бажання – за 5 хвилин до опівночі ми з друзями поспіхом намагались спіймати бодай якийсь телеканал через Інтернет, але сайти українських телеканалів уперто не хотіли показувати нам Януковича та відрахувати початок Нового року стрілкою головного годинника країни , то ж довелось зустрічати 2013-ий за циферблатом на моїй електроплиті. Але навіть якби я й спробувала загадати своє бажання, то навряд чи б встигла за 1 хвилину перелічити все, що я справді хочу отримати у 2013 році (ага, мої друзі та близькі теж часто кажуть, що я занадто багато хочу від життя).
При цьому, на мій погляд, мої бажання прості та цілком передбачувані.
Я хочу, щоб у цьому році до команди «Маєш право знати» доєдналось ще кілька людей – ідейних, рішучих, ініціативних, дієвих та відповідальних. І щоб вони при цьому грамотно писали, дбали про точність та об’єктивність інформації, поважали читача та хотіли «змінити світ» кожною своєю публікацією. Журналістські навички та розуміння «броварського контексту» вітаються. А ще хочеться запустити відеопроект та показати броварчанам якісну соціально-політичну Інтернет-тележурналістику про їхнє місто.
Хочу взагалі, щоб громадянське суспільство Броварів нарешті активізувалось, згуртувалось та почало ДІЯТИ. Звісно, у нашому місті не найгірша влада (по-любому десь має бути ще гірша), але пильний громадський контроль та моніторинг діяльності чиновників мають постійно скеровувати їх роботу в бік інтересів громади. Відчуття команди, розуміння, що ти не один, наявність однодумців, які мають спільні цілі та цінності – це неабиякий рушій суспільних змін. Цього й хочу.
Хочеться у цьому році реалізувати кілька масштабних нежурналістських проектів. Наприклад, якийсь освітній (організувати Школу громадського активіста), або соціальний (ініціювати створення притулку для тварин у Броварах), або культурно-лобістський (спонукати владу відкрити нарешті культурно-виставковий комплекс у новому адмінбудинку біля входу в парк), або читацько-літературний (допомогти міській бібліотеці йти в ногу з часом та провести кілька креативних заходів з пропаганди читання), або екологічний (розробити та реалізувати програму дій з пропагування сортування сміття), або доступо-до-інформаційний (відкрити доступ броварчан до генплану та детальних планів територій, який вже давно мала забезпечити влада). Бо вибори нарешті закінчились і хочеться взятись за щось «світле, добре, вічне», тобто більш конструктивне, ніж боротьба проти порушень законів з боку влади.
Хочу, щоб влада також стала конструктивнішою у ставленні до громадської активності непідконтрольних їй спільнот та незалежних журналістів. Я розумію, що ніхто не любить критики, але я за те, щоб представляти у наших публікаціях усі точки зору, і зокрема позицію чиновників. Я за те, щоб робити інтерв’ю з окремими посадовцями та навіть міським головою, але з правом журналіста ставити незручні та провокативні запитання, бо така вже специфіка нашої професії. Зі свого боку гарантуємо передавати слова інтерв’юйованих без змін та перекручень. Головне, щоб посадовці погоджувались коментувати та роз’яснювати ті чи інші речі. Ми відкриті до дискусії та діалогу, і хочемо взаємності ;-)
А ще хочу, щоб Різаненко виправдав сподівання броварчан, які за нього проголосували та вболівали під час цієї карколомної виборчої кампанії. Щоб використовуючи увесь арсенал своїх нардепівських повноважень, він таки довів до завершення почате у статусі депутата міськради – щоб винні у злочинах понесли заслужену відповідальність і стали стимулюючим прикладом для інших не порушувати закон. І щоб він показав нову якість української політики на всеукраїнському рівні і ми – броварчани – могли ним пишатись.
Також я хочу, щоб політична свідомість броварських осередків опозиційних партій дала про себе знати і політичне середовище Броварів прокинулось від «міжвиборчої летаргії» та стало виконувати свою основну функцію – формувати альтернативу владі. Розробляти програму розвитку міста, реагувати на суспільні потреби та загрози, реалізовувати всякі корисні проекти та ініціативи, знову ж таки гуртувати ідейних людей.
Ну і, звісно, я хочу у цьому році інсайтів, як у 22, книжок та фільмів про справжнє, зустрічей з чудовими та сильними людьми, які укріплюють віру в те, що світ можна змінити на краще, що людство приречене на розвиток та прогрес, що світ прекрасний і вартий любові (так, я залишаюсь сентиментальною та наївною навіть у 29, і навіть циніку Грицаю не вдалось це змінити).
І наостанок, я хочу, щоб на наступний Новий рік на Майдані Свободи стояла святково вбраною лише одна ялинка – та, яка росте на цій площі, і щоб жодну іншу лісову красуню не ставили їй «до пари», зрубуючи та прирікаючи на смерть. І це моє бажання здійснити, мабуть, найпростіше, Ігоре Васильовичу ;-)
