#Євромайдан з середини. Перші враження

Колись, через декілька років , ми будемо згадувати листопад 2013, як час "євромайдану" та запитувати один одного: "А де ти був в листопаді 2013?". Відкриваючи Facebook  чи twitter,  я розумію що майже всі мої друзі та знайомі з різних міст, з різних країн, з різних сторін мого життя, сьогодні вийшли на свої майдани.

Мені пощастило бути на головному майдані країни. Починалося все о 10.00 у парку ім. Т.Г. Шевченка. Перша думка була: "Як багато прапорів", але акція хоча і була політичною, це відчувалося не сильно. Демократичний Альянс встановив полотно, на якому всі охочі могли написати свої вимоги та відповісти на питання "Чому ЄС?". Народу дійсно було багато. З різних міст, різного віку. Дуже запам’яталася жіночка, яка на питання "Чому ЄС?" відповіла: "Мені 75 і я не хочу щоб мої онуки їхали вчитися чи працювати за кордон, я хочу щоб Європа була тут". Дивлячись в ці очі та чуючи  такі слова, я не вірю що ці люди прийшли, бо їм заплатили по 100 грн., як дехто каже, я вірю, що вони прийшли відстоювати те, в що дійсно вірять.

Після акції хода рушила на майдан Незалежності, який зараз перетворився на "євромайдан". О 12.00 там було ще не багато людей. Поважного віку та зовсім молоді, поодинокі та з родинами. Вони підписували прапори, малювали плакати, співали пісень...

Біля самої стели розташувався волонтерський табір, де всі охочі могли відпочити або випити горнятко гарячої кави.

На майдані зібралося багато молоді, яка просто не могла не проявити свій креатив, як цей хлопець в костюмі смерті.

Окремої розповіді заслуговує волонтерський табір, який складається з невеликої кількості людей, але які неймовірно надихають своїми діями. В таборі працює "кухня", де готуються канапки та гарячі напої. Продукти купуються на зібрані гроші або їх приносять люди. Я бачила як передавали ящик печива та як чоловік віддав дві канапки зі словами "мені дружина приготувала з собою, але тут вони потрібніші", а ще один чоловік приніс два термоси з кавою та пообіцяв приходити що дня. Також люди можуть зробити свій внесок у скриньку. Ці внески різні: дівчинка-студентка кинула дві гривні, а кремезний чоловік в костюмі поклав 200. Ще дуже сподобався дідусь, що запропонував забрати на ніч декілька волонтерів з інших міст. Вся ця поміч допомагає людям продовжувати стояти за те, в що вони вірять.

Я сама провела на "кухні", розливаючи гарячі напої, декілька годин. За цей час я познайомилась з іншими волонтерами, які вже більше доби не йдуть з майдану. Ти можеш не знати як звуть людину, яка пропрацювала поряд з тобою останні години, але ти з легкістю ділишся з нею своєю канапкою або теплою ковдрою. Було дуже приємно коли на "кухню" завітала Марічка Бурмака, вона зі своїм одноразовим горнятком з гарячим чаєм дуже органічно вписувалася в нашу веселу команду.

В той же час, з іншої сторони стели,  виступали політики та громадські діячі. Я зрозуміла, що декого з них знаю особисто і це робить майдан ще ближчим. Іх слова надихали людей до дій, до відстоювання своєї позиції.

Майдан обіцяє стояти, до поки угода про асоціацію не буде підписана і я в це вірю!

Отже під враженнями розповідати можна багато, але краще, як кажуть один раз побачити.

Я маю сподівання, що той прапор України та ЄС, що сьогодні підняли на саму верхівку колони Незалежності, стане символічним і що кожного дня приєднуватимуться нові і нові небайдужі люди.

Інформацію про акції у містах України і не тільки можна знайти тут.

До зустрічі на майдані!