До статті Міністра Закордонних Справ у щотижневику Дзеркало тижня.

 ЄС не хоче інтеграції України по причині своєї внутрішньої інституційної неспроможності, тому у нас насправді ніколи не було шансів вступити в ЄС, а отже провини України в примарності такої перспективи немає. По суті про це,  але дипломатичною мовою, пише Міністр закордонних справ у своїй статті.  Будувати рівні партнерські стосунки з Росією та прагнути такої політичної стабільності як в Китаї для покращення інвестиційного клімату - пропонує пан Грищенко.

 Парадоксально - влада Януковича своїми діями зневажає права людини, плює на принцип незалежності судової системи, будує авторитарну владну вертикаль, не виконує обіцянки дані міжнародним партнерам, але Міністр вважає що проблема не в нас.  20 років інтегрувались і в підсумку дійшли до найбільшої кризи в стосунках з ЄС за всі попередні роки, і тепер Міністр підсумовує - інтеграція все одно не мала б перспектив. Дуже слабка і не послідовна позиція. Україна за умов адекватного розвитку тільки підсилила б ЄС і це розуміють в Брюсселі. Варто було б визнати, що за 20 років ми не створили умов, за яких стали справді цікавими Європейському Союзу. І аналогії з Туреччиною тут абсолютно не доречні. У Туреччини в договорах з ЄС вже декілька десятків років зафіксована перспектива членства, але проблема тут в несприйнятті Туреччини як європейської держави, в загрозах європейській ідентичності, що несе в собі приєднання такої великої мусульманської країни. Європейську приналежність України ніхто не ставить під сумнів, але рівень політичної зрілості та соціально-економічного розвитку, за який відповідальні лише ми самі, робить перспективу євроінтеграції для України дійсно примарною.

 Щодо побудови рівноправних стосунків з Росією. Чого для цього не вистачає? Була відверто критична до Кремля помаранчева влада - зрозуміло стосунки були напруженими. Зараз вже два роки в Україні проросійська влада. У міністерських кріслах узгоджені з Москвою люди, які впроваджують відповідну політику,  Севастополь віддали беззастережно, Янукович та чиновники їздять в Кремль частіше, ніж будь куди. І що стосунки поліпшились? Тиск Кремля на Україну в питаннях енергоресурсів знизився? Економічні війни припинились? Риторика перших осіб Росії змінилась?

Факти говорять самі за себе. Сучасна Росія буде тиснути не зважаючи ні на що, буде нищити будь які прояви Української самостійності, не зупиниться і не послабить вузол доти, доки в повній мірі не підпорядкує собі Україну. Намагатись як нинішня влада задобрити Росію - це провальна стратегія. Тільки сильна позиція України, заснована на національному інтересі і системі противаг,  може забезпечити сталий розвиток на міжнародному рівні. Стосунки з Росією Путіна ніколи не будуть простими, ніколи не будуть взаємно поступливими. Росія не тільки наш найбільший торгівельний партнер - це наш найбільший конкурент за першість в успішності слов'янських народів. Застосовувати гостру риторику та економічні важелі впливу доцільно у тому напрямку звідки надходять найбільші загрози національним інтересам. Натомість, сьогодні Україна шле звинувачення на адресу офіційного представника Європейського Союзу  та веде економічну війну з Білорусією.

 Щодо інвестиційного клімату - то стабільно корумпована влада, стабільно кримінальний перерозподіл національних ресурсів між членами банди Президента, стабільно діряве законодавство, що слугує тому ж перерозподілу, стабільні звіти та резолюції міжнародних структур щодо порушень фундаментальних прав та принципів демократії в Україні. Це не та стабільність, яка може забезпечити нам приток іноземних інвестицій. Світові виробництва переміщуються в авторитарний Китай здебільшого через дешевизну робочої сили. Для України не прийнятно працевлаштовувати своїх громадян за тарілку рису на день. Лише реальне реформування України за зразком країн членів ЄС може забезпечити збільшення іноземних інвестиції.

 Очевидно парадоксальні висновки пана Грищенко в цій статті обумовлені його нинішньою посадою в Уряді. В іншому випадку, думаю, у нього не було б підстав заперечувати, що здобути довіру відповідальних іноземних інвесторів рівно як і забезпечити прогрес євроінтегра ції для України за нинішньої влади, від якої сьогодні відвертається весь демократичний світ, в якій сам Президент є прикладом корупції та зневаги європейських цінностей, апріорі неможливо.