Банківська антиутопія

Правовий нігілізм в Україні сягає вершин розвитку. Та найбільше він проявляється в, здавалося б, найбільш відповідальних сферах. Згадуючи кризу кінця 2008 року, в пам'яті виринають пристрасті щодо одноосібного перегляду банками процентної ставки за кредитними договорами.
Цьому сприяла як і наявність в договорах пункту про можливість коригування процентної ставки, так і відсутність законодавчого регулювання даного питання.
Та ситуація змінилася після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", який вносив зміни до Цивільного кодексу України та Закону України Про банки і банківську діяльність", щодо заборони змінювати процентні ставки в одноосібному порядку. Але, як показала практика, ці зміни стосується лише обізнаних. Так, в одному з українських банків навіть під час укладення договору щодо кредитних операцій в 2011 році, були наступні пункти:
3.4. Процентна ставка за Кредитом підлягає коригуванню при зміні вартості залучених ресурсів, шляхом укладання додаткових угод до даного Договору. Про зміну процентної ставки Банк повинен письмово повідомити Позичальника за 10 робочих днів до бажаної дати укладання додаткової угоди про зміну процентної ставки.
3.5. При незгоді Позичальника з розміром нової (збільшеної) процентної ставки за Кредитом, Позичальник повинен на вимогу Банку достроково (протягом 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги Банку) повернути Кредит, сплатити Банку проценти, щомісячну комісію та інші платежі, передбачені цим Договором.
Фаховий юридичний висновок цим пунктам дає змінений Цивільний кодекс України в пункті 3, статті 1056-1:
"...Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною..."
Формулювання щодо причин зміни процентних ставок щонайменше викликає посмішку, адже ресурси для надання кредиту залучаються згідно вартості на час видачі кредиту. І якщо порівняти вартість ресурсів в, наприклад, 2006 році, то змінюючи ставку в 2008 банк перекриває збитки не за кредитом конкретної особи, в якої змінюється процентна ставка, а за ризиками інших клієнтів.
Одним з способів залучення банківських ресурсів є міжбанківське кредитування. В ракурсі відкритої статистики, він є найзручнішим для розгляду. Але враховуючи взаємозалежність різних способів залучення ресурсів, можна стверджувати про певну об'єктивність. Таким чином, відповідно до статистики НБУ, в 2006 році банки залучали ресурси в середньому під 3.5%, а вже в 2008 році - під 13.8%.

Показово, що якщо порівняти графіки по середньозваженій відсотковій ставці та загальних обсягів надання кредитних ресурсів - то в розпал кризи (кінець 2008 року) воно не зменшилося.

І підвищення відсоткової ставки можна розглядати, як додатковий спосіб залучення дорогих ресурсів, адже безпосередні затрати та ризики у зв'язку з кредитуванням клієнта закладені у початковій ставці.
Наразі в Україні складується патова ситуація. Викликана вона буремними 90-ми. Примітно, що ці часи повертаються, але тепер певним чином "легітимізувавшись". Кожен з нас робить свій посильний внесок в цей процес: громадяни, що завзято ігнорують свої права та, в даному випадку, фінансові структури, що відверто порушують норми законодавства. В такій ситуації перспектива успішного подальшого розвитку держави відсутня. Замкнене коло розірвати тяжко, але можливо. Найдовший, але найнадійніший - це формування свідомості "правового громадянина", яке окрім спостереження передбачає й активні дії щодо виправлення порушень в правовій сфері. Діяти важко, сподіватися на когось марно, тож почни з себе - зміни країну!

https://thesidorov.blogspot.com